до 394 тисяч (напередодні загальної мобілізації), то вермахт зріс із 782 тисяч до 1 мільйона 366 тисяч. Luftwaffe майже зрівнялася кількістю військових літаків «першої лінії» з разом узятими літаками Armée de l’Air і Royal Air Force13. За потенціалом Британія й Франція значно перевершували гітлерівську Німеччину.
Мапа поділу Польщі між Німеччиною і СРСР, надрукована 18 вересня 1939 року в московській газеті «Известия», з першим варіантом поділу награбованого
У 1939 році в Німеччині було видобуто 284 мільйони тонн вугілля, у Британії – 235 мільйонів, у Франції – 49,8 мільйона тонн; виплавлено чавуну відповідно 19,8 мільйона, 8,1 мільйона і 7,4 мільйона тонн; вироблено сталі 25,6 мільйона, 13,4 мільйона і 7,9 мільйона тонн. Напередодні війни Німеччина різко збільшила обсяг військової продукції, вартість якої в 3,4 разу перевищила вартість військової продукції Британії. Але то була перевага суто тимчасового характеру, тому що Британська імперія, навіть не беручи до уваги Франції, мала набагато більше потенційних ресурсів, ніж Німеччина.
Червоноармійці знищують польські прикордонні бар’єри.
17 вересня1939 року
Британська імперія майже монопольно володіла найважливішими запасами стратегічної сировини: олова, каучуку, вольфраму, молібдену, джгуту – і мала доступ до багатьох інших; у неї був найбільший торговий флот, і то під захистом Royal Navy. Німеччина ж залежала від імпорту. Спроби Райху домогтися самозабезпечення не дали очікуваних результатів. До початку війни з 30 найбільш важливих стратегічних матеріалів Німеччина забезпечувала себе лише сімома. Вона покривала власною сировиною потребу в чорних металах на 50 %, у кольорових – на 20, у пальному – на 30—40 %, у сировині для текстильного виробництва (пошиття абсолютно необхідних для війська одностроїв) – на 15—20 %.
Набагато меншими, ніж у союзників, були й фінансові резерви Німеччини. Німецький золотий запас дорівнював 1 % британського. Саме тому Німеччина в другій половині 1930-х років застосовувала переважно безвалютну систему зовнішньої торгівлі. Але закупівлі гостродефіцитних видів сировини вимагали оплати валютою.
Політичне й військове керівництво Німеччини усвідомлювало, що країна підготована лише до короткочасної війни, тоді як їхні супротивники розраховували на довгу війну на виснаження. 6 жовтня 1939 року, того самого дня, коли склали зброю останні організовані польські військові частини, «вождь німецького народу», повернувшись із Варшави, виголосив промову в райхстазі, де запропонував мир14. Гітлер проголосив, що нарешті німецький солдат може гордо нести лавровий вінок переможця, якого він був злочинно позбавлений 1918 року. Фюрер запропонував укласти мир, що визнавав би як доконаний факт результат Polnische Feldzug’у. І щоб ні в кого не залишалося сумніву, завершив промову погрозою, що ця пропозиція миру не буде повторена, «якщо гору візьмуть думки пана Черчилля15 та його послідовників». Погроза не спрацювала:
Варто зауважити, що британська розвідка переоцінювала кількість німецьких літаків першої лінії майже на 20 % (4 320 за наявних 3 609).
Ще під час польської кампанії Гітлер висловив схожу пропозицію у своїй промові в щойно приєднаному до райху Данціґу (Ґданську) 19 вересня 1939 року.
Вінстон Черчилль у 30-ті роки був провідним критиком політики «умиротворення» Гітлера, що принесло йому репутацію «підпалювача війни». Його категоричне неприйняття курсу на надання Індії прав домініону робило неможливою його участь в уряді, незважаючи на те що він перебував на провідних міністерських посадах усі 1910-ті й 1920-ті роки. З початком війни прем’єр-міністр Чемберлен був змушений попрохати його повернутися до уряду.
