гастарбайтерством у країнах Північної Європи. З 1925 року емігрувати до США стало надзвичайно складно, а економічна криза 1929 року унеможливила й друге. Соціальна напруга по світовій війні почала виливатись у піднесення руху радикальних партій як лівого, так і правого спектра, аж доки 1922 року на чолі уряду опинився лідер партії фашистів, колишній соціаліст і герой світової війни Беніто Муссоліні. Його керівним принципом став державний корпоралізм: «Усе в державі, нічого поза державою, нічого проти держави». Не особа, не клас, а народ і держава мали стати в центрі уваги. Муссоліні марив поступом і сучасністю, що їх уособлювали автомобілі (завод «ФІАТ» у Турині) та літаки, які мали стати основною зброєю майбутньої війни.
3. Велика депресія і вождь народу
Австрієць за походженням, Адольф Гітлер пройшов усю війну від початку до кінця, був двічі нагороджений найвищою солдатською нагородою за відвагу, Залізним хрестом, зазнав поранення. Він був упевнений, що в поразці Німеччини у війні винні соціалісти та євреї, які зрадницьки влаштували революцію в листопаді 1918 року. По війні Гітлер почав політичну діяльність в одній із численних радикальних партій і виявив у собі величезний хист публічного промовця. Його Націонал-соціалістична німецька робітнича партія (NSDAP, нацисти) стала помітною, хоч і маргінальною політичною силою. Під час свого короткого ув’язнення за організацію невдалої спроби військового заколоту проти уряду Баварії 1923 року Гітлер написав свою програмну книгу «Mein Kampf» («Моя боротьба»). Керуючись ідеями соціального дарвінізму, Гітлер твердив, що боротьба між расами є науково доведеним законом природи і що в цій боротьбі вищій, «арійській» расі (німцям) споконвічно протистоїть руйнівна «єврейська раса», на цей момент уособлена як міжнародними фінансистами-плутократами, так і більшовицьким режимом. Гітлер також стверджував, що для розвитку німцям необхідно отримати Lebensraum (простір для життя), до того ж не абиде, а в Україні, де талант німців до хліборобства має найкращі шанси розквітнути. Логічно випливало, що для цього необхідно знищити єврейський більшовицький режим. Серед першочергових завдань було повернення втрачених після 1918 року територій. Мало хто взяв цю книгу до уваги, коли вона вийшла з друку.
У 1929 році почалася світова економічна криза. Число безробітних у країні підскочило з одного мільйона напередодні кризи до трьох мільйонів у січні 1930 року. На виборах до райхстагу (парламенту Німеччини) у вересні 1930 року позаурядова NSDAP отримала 18,5 % голосів і 107 депутатських мандатів, перемістившись із маргінесу на місце другої за величиною партії (соціал-демократи мали 143 мандати, а комуністи – 77). Американський мораторій на виплату позик улітку 1931 року прийшов надто пізно, щоб запобігти такому посиленню нацистів.
Дальша криза лише грала на руку Гітлерові. Німецький експорт скоротився на дві третини, шість мільйонів німців залишилися без роботи. На виборах 1932 року вже 14 мільйонів (37 %) проголосували за нацистів,
