«т», прикрасивши всі три торці декоративними еркерами і вежами. Масивна цегляна коробка спиралася на рустований цоколь. Ковані ґрати захищали вузькі, немов бійниці, вікна. Там, де «неф» Храму перетинався з його «трансептом», над дахом підносилася прозора шестикутна піраміда.
– Храмова обсерваторія, – пояснив Корецький, відслідкувавши напрям його погляду.
– Займаєтесь астрономією?
– Спостерігати за небом – давня і дуже шанована масонська традиція. Більшість видатних астрономів Європи були вільними мулярами. Ньютон, де Аламбер, Норвуд, Вольф, Лаплас і багато інших. Колись було таке правило, що офіцерські посади Молодших Доглядачів масонських лож доручалися виключно професійним астрономам[6].
– Я щось не бачу там телескопа.
– Його ще не встановили. Храм побудовано лише три роки тому. Ми ще не встигли обладнати всі майстерні й службові приміщення.
– Великий у вас Храм.
– Ну, це з чим порівнювати. Якщо, скажімо, з Масонік-Холлом, або Палаццо Джустініані[7], то, повірте, наш Храм дуже й дуже скромний.
– Вірю. Та все ж погодьтеся, така споруда тягне на кілька мільйонів.
– Збудовано на пожертви, – кивнув Корецький і запросив Лавра: – Ходімо до Храму, прошу.
При вході до будівлі на них чекав сивий добродій поважного віку. Худий, високий, він не без грації спирався на лаковану тростину і пильно придивлявся до Лавра. Довгий чорний піджак добродія нагадував старосвітський сюртук. Цю подібність підсилювали металеві ґудзики і закрій, що мав би підкреслити талію, якби така у плаского, як таранька, добродія раптом виявилася.
– Знайомтеся, це доглядач Храму, брат Олександр, – представив сивого Корецький. – Він допоможе вам тут зорієнтуватися.
– Дуже приємно, Грінченко Лавр Станіславович, – Лавр простягнув старому руку, але той не поворухнувся, продовжуючи уважно вивчати обличчя прибульця.
– Дорогий брате, наш гість може неправильно зрозуміти… – почав Корецький.
– Начхати мені, що він там зрозуміє, – старий відчинив стулку високих дубових дверей. – Достатньо того, що ви запросили сюди профана…
– Ви ж знаєте, брате, це рішення Верховного Конвенту.
– Ви скоро екскурсії сюди водитимете… Заходьте вже, чого там стоїте, – брат Олександр рішуче покрокував вузьким коридором.
Лавр і Корецький рушили за доглядачем. Той відчинив двері в кінці коридора, і вони увійшли до великої, пишно оздобленої зали. Її стелю підтримували облицьовані під чорний мармур колони з позолоченими капітелями і основами. На кожній колоні було закріплено символ. Між колонами зі стелі звисали кольорові хоругви, рясно прикрашені циркулями, трикутниками, гілками акації, символічними зображеннями молотків та інших мулярських інструментів. Підлогу вкривали масивні плити з полірованого білого каменю.
У ритуалі відкриття робіт у Ложі Першого градуса Давнього Прийнятого Шотландського Статуту на питання Майстра Трону «Чому Другий (Молодший) Доглядач займає місце на південній колоні Ложі?» 2-й Доглядач відповідає: «Щоби пильно вдивлятися у небо і слідкувати за перебігом Сонця», – що свідчить про астрономічні корені цієї древньої ритуальної посади.
Масонік-Холл – головна масонська будівля у Лондоні. Палаццо Джустініані – офіційна римська резиденція масонів Великого Сходу Італії.
