світло і розрепетувався.
– Скажи йому, що я в лихоманці, і тим не збрешеш, бо я хвора цим маленьким святенничком, так він злихоманив мені мізки.
Але вона не встигла доказати тих слів, чуттєво тиснучи Філіппу руку, розпечену полум’ям кохання, як опасистий єпископ Куарський упхався в залу, пирхаючи від гніву. Слуги його, що йшли за ним, внесли на золотій тарелі приготовані за монастирським статутом форелі, щойно виловлені з Рейну, потім прянощі в розкішних шабатурочках і тисячі ласощів: лікери й компоти, були зварені святими черницями з абатства Куарського.
– Еге ж! – гучно заволав єпископ. – Я ще встигну на гостину до диявола, не треба мене до нього підштовхувати, ясочко моя.
– Ваше черево колись стане чудовими піхвами для якоїсь шпаги, —відповідала Імперіа, набурмосившись, ще донедавна мила й погідна, вона тепер могла налякати будь-кого аж до дрижаків.
– А цей служка тепер теж буде брати участь в обідні? – люто запитав єпископ, повертаючись до гарненького Філіппа широким і багряним обличчям.
– Монсеньйор, я прийшов, щоб сповідувати пані Імперію.
– Як, невже ти не навчений канону? Сповідувати дам уночі годиться лише єпископам. Гей, іди рийся десь інде, свинятко! Іди пастися з панотцями свого чину і сюди не потикайся, а то відлучу тебе від церкви.
– Ані руш! – вигукнула розгнівана пані Імперіа, ще вродливіша, ніж у любові, а зараз любов і гнів злилися воєдино. – Залишайтеся, друже мій, ви вдома.
Тоді Філіпп переконався, що він справді її коханий.
– Хіба не вчить нас Письмо і премудрість євангельська, що ви обидва будете рівні перед обличчям Господа в долині Іосафатській? – спитала пані Імперіа в єпископа.
– Це все диявольські мудрування, бо він добряче наклав таких до Біблії, але там справді так написано, – відповідав на це дурноголовий товстун, єпископ Куарський, поспішаючи до столу.
– Ну, так будьте ж рівні переді мною, істинною вашою богинею на землі, – мовила Імперіа, – щоб за кілька діб вас не задавили десь цілком мило й галантно стиснувши десь поміж головою та плечима. Присягаю в тому всемогутністю моєї тонсури, яка нічим не гірша за папську! – І маючи намір приєднати до трапези форелі, принесені єпископом, а разом з ними прянощі й солодощі, вона сказала: – Сідайте та пийте.
Але хитрій пташечці було не вперше пустувати, й вона підморгнула любасу своєму: не звертай уваги на того германця, бо він швидко нап’ється до смерті.
Служниця посадила єпископа за стіл і заклопоталася довкола нього; тим часом Філіпп занімів від люті, бо бачив уже, як щастя його йде, як дим за вітром, і подумки посилав єпископа під три чорти, котрих зичив тому значно більше, ніж узагалі існує на світі панотців. Трапеза закінчувалася, але юнак нічого не скуштував, він прагнув тільки однієї Імперії й сидів, притиснувшись до неї, не промовляючи жодного слова, окрім як на тій чудовій говірці, яку розуміють усі пані і яка не потребує ані крапок, ані ком, ані знаків оклику, ані великих літер, заставок,
