Є кілька варіантів: одні дорогі, інші – ще дорожчі. Я збирався обговорити фінансові нюанси. Досвід показав, що індуси – надійні партнери…
Хоч і олухи…
– Але головне – це вранішнє чепе, – Олександр уважно обвів усіх присутніх поглядом, відзначаючи кожну деталь, кожний не властивий тому чи іншому працівникові рух, емоцію чи вираз обличчя. Від напруги розболілася голова. Захотілося встати і піти, а не ублажати своїх переляканих працівників, щоб ті почали бодай щось робити, а не обсмоктувати вранішній трапунок. – Воно зачепило всіх. Збило нас з ніг. Змусило нас цінувати те, що в нас є. Сподіваюся, міліція не дуже всіх налякала? – виголосив він бадьорим голосом і першим розсміявся.
Люди потроху розслаблялися. Він говорив з ними, як з рівними. Говорив довго, відверто і пристрасно. Від цього у підлеглих паморочилось у голові і вони готові були кидатися на амбразуру.
Не всі, ой, не всі.
– Складу дісталося найбільше. Правильно, Семене?
Керівник складу, лисуватий, білобрисий, зі світлими примруженими очима, воював з величезною своєю братією на всіх трьох поверхах і часто-густо був нею переможений.
Ще одна ревізія – і ти в мене полетиш, аж гай шумітиме.
Склад він залишив на закуску.
– Нам усім шкода нашого змінного Олексія, чудового хлопця, який, проте, вирішив піти у такий спосіб… – Семен розвів руками. – Ніхто не думав, що з ним таке може трапитись…
Для думання мізки потрібні, а їх у тебе зроду не було…
Але натомість Олександр сказав:
– Поговори з людьми. Усі поговоріть. Скажіть, що у кожного може трапитися проблема, але ви готові допомогти. До вас можна звертатись у будь-якій справі, всім ясно? Заспокойте людей…
– Як? – Головний айтішник – круглолиций, з відстовбурченими вухами, розвинутими руками і бритою головою, геть не схожий на класичних айтішників, – постукав ручкою по блокноті. – Керівник зміни, молодий хлопець, повісився у «холодильнику». Людям треба сказати правду – чому? Звичайні бла-бла-бла тут не допоможуть.
Олександр майже фізично відчув, як усі інші втягують голову в плечі. Тільки цьому віртуозу комп’ютерних програм дозволялося так розмовляти з шефом. Його «Оупен Офіс» була неперевершена. На фірмах конкурентів лікті кусали, бажаючи здобути таку просту і ефективну в користуванні програму. Якби комусь із них вдалося переманити цього спеца, фірмі «Конвалія» був би гаплик.
– Ти справді вважаєш, Євгене, що треба вишикувати моїх працівників у дворі і зачитати їм передсмертну записку цього ідіота? Ти гадаєш, що тоді розмови припиняться і всі візьмуться до роботи? Так?!
– Це принаймні буде чесно.
– А що, до речі, було в тій передсмертній записці? – ніби поміж іншим озвалася Ілона, єдина жінка на керівній посаді, з відділу роздрібного продажу. Ефектна білявка з довгими ногами і нігтями. Розумна як чорт. І тому небезпечна.
– А це не ваша справа, – нахилившись до неї
