Месія Дюни. Френк Герберт
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Месія Дюни - Френк Герберт страница 24
– Тобто ти не можеш цього зробити? – спитав Стілґар.
– Якби я шукав Тупайле за допомогою ясновидіння, – сказав Пол, звертаючись насамперед до Ірулан, – то це могло б приховати Тупайле.
– Хаос! – запротестувала Ірулан. – Це… нелогічно.
– Я ж казав, що воно не підпорядковується Природним Законам, – промовив Пол.
– Тобто існують межі того, що ти можеш побачити або вчинити, використовуючи свої сили? – спитала Ірулан.
Перш ніж Пол зумів відповісти, заговорила Алія:
– Люба Ірулан, ясновидіння не має меж. Нелогічно? Логічність не є необхідним атрибутом Усесвіту.
– Але ж він сказав…
– Як мій брат може дати тобі точну та вичерпну інформацію про межі чогось, що не має меж? Нескінченність не піддається інтелекту.
«Недобре, що Алія це зробила, – подумав Пол. – Це стривожить Ірулан, її спосіб мислення такий обережний, такий залежний від точно окреслених цінностей». Його погляд помандрував до Корби, котрий сидів у позі релігійної задуми, слухав душею. Як Квізарат міг використати цей обмін фразами? Більше релігійної таємничості? Більше остраху? Безперечно.
– То ти підпишеш договір у його теперішній формі? – спитав Стілґар.
Пол усміхнувся. Стілґар вирішив закрити питання з ясновидінням. Він націлений лише на перемогу, а не на відкриття істини. Мир, справедливість, розумна монетарна система – ось на чому тримається Стілґарів усесвіт. Він прагне чогось видимого й реального – підпису на договорі.
– Підпишу, – відповів Пол.
Стілґар узяв свіжу папку.
– В останніх повідомленнях наших польових командирів з Іксіанського сектора йдеться про агітацію за конституцію.
Старий фримен глянув на Чані, яка знизала плечима.
Ірулан, котра сиділа в мнемонічному трансі, притиснувши обидві долоні до чола та заплющивши очі, розплющила їх й уважно глянула на Пола.
– Іксіанська Конфедерація обіцяє бути покірною, – сказав Стілґар, – але їхні представники хотіли б обговорити імперську систему оподаткування, яка…
– Хочуть законно обмежити мою Імператорську волю, – промовив Пол. – І хто керуватиме мною – Ландсраад чи ДАПТ?
Стілґар витяг із папки записи на незнищенному папері.
– Один із наших агентів надіслав цей меморандум із засідання меншості ДАПТ. – Рівним голосом він зачитав шифровку: – «Слід припинити спроби Трону стати єдиновладним. Ми мусимо сказати правду про Атріда, котрий маневрує, прикриваючись потрійною фікцією: законодавством Ландсрааду, релігійною санкцією та бюрократичними установами». – Він сховав записку в папку.
– Конституція, – пробурмотіла Чані.
Пол