кожна клітина конспіративної мережі тут, на Арракісі, усі імена, усі контактні фрази – уся життєво важлива інформація.
З цією інформацією вони могли сміливо діяти на Арракісі, захопити піщаного хробака, почати культивацію меланжу десь там, куди не сягала влада Муад’Діба. Могли зруйнувати монополію, а тим самим і зламати Муад’Діба. Могли багато чого зробити, маючи цю інформацію.
– У нас тут є жінка, – сказав Фарок. – Хочеш зараз її побачити?
– Я вже її бачив, – сказав Скителі. – Я уважно її вивчив. Де вона?
Фарок клацнув пальцями.
Юнак зайнявся своєю ребекою, потягнувши по ній смичком. Струни заридали музикою семути. Наче притягнута звуками, з-за дверей позаду музи́ки вийшла молода жінка в блакитній сукні. Її цілковито сині очі Ібада заповнювало наркотичне отупіння. Була фрименкою, узалежненою від прянощів, а тепер ще й підхопила інопланетне зло. Її свідомість глибоко занурилася в семуту, загубилася там і попливла за течією екстатичної музики.
– Донька Усайма, – сказав Фарок. – Мій син дав їй наркотик, сподіваючись привернути до себе жінку з Народу, попри його сліпоту. Сам бачиш, то була марна перемога. Те, що він сподівався здобути, здобула семута.
– Її батько не знає? – спитав Скителі.
– Вона й сама не знає, – відповів Фарок. – Мій син навіює їй фальшиві спогади, завдяки яким вона пояснює собі свої відвідини нашого дому. Вважає, що закохана в нього. І її сім’я в це вірить. Вони обурені, бо він не повносправний чоловік, але, звичайно, не втручатимуться.
Поступово музика стихла.
За жестом музи́ки молода жінка сіла біля нього, нахилившись, аби почути, що він їй шепоче.
– Що ти з нею зробиш? – спитав Фарок.
Скителі ще раз пильно оглянув дворик.
– Хто ще є в цьому домі? – звернувся до Фарока.
– Зараз ми всі тут, – сказав Фарок. – Ти не сказав мені, що робитимеш із жінкою. Мій син хоче це знати.
Наче бажаючи відповісти, Скителі витяг праву руку. З рукава одежі вистрелила блискуча голка й встромилася Фарокові в шию. Не було жодного крику, жодної зміни позиції. За хвилину Фарок мав померти, але зараз іще сидів нерухомо, паралізований отрутою.
Скителі повільно звівся на ноги, підійшов до сліпого музи́ки. Юнак далі шепотів щось молодій жінці, коли голка вистрелила в нього.
Скителі взяв молоду жінку за руку, лагідно допоміг їй підвестися і, перш ніж вона на нього глянула, змінив свою подобу. Вона підвелася та, випроставшись і дивлячись лише на нього, запитала:
– Що таке, Фароку?
– Мій син утомився й мусить відпочити, – промовив Скителі. – Ходімо. Повертаймося в дім.
– Ми так любо розмовляли, – сказала вона. – Гадаю, я переконала його прийняти тлейлаксанські очі. Це знову зробить його мужчиною.
– Хіба ж я цього не казав багато разів? – спитав Скителі, ведучи її до задньої кімнати.
Як він із гордістю зауважив, його
