слова до пісні, щоб не збити ритму, Фарок поцікавився:
– Чи не заважає тобі музика мого сина?
Скителі вказав жестом на подушку навпроти себе й сперся спиною об прохолодну колону.
– Я люблю музику.
– Мій син втратив очі під час здобуття Нараджа, – сказав Фарок. – Там його вилікували й там він мав би залишитися. Жодна жінка Народу за нього не піде. Своєю чергою, чи ж не дивно, що я маю на Нараджі внуків, яких, мабуть, ніколи не побачу? Ти знаєш планети Нараджа, Заале?
– Молодим я виступав там із групою колег-лицеплясів, – відповів Скителі.
– То ти лицепляс, – промовив Фарок. – Тепер зрозуміло, чому мене здивувало твоє обличчя. Нагадало чоловіка, якого я знав колись.
– Дункана Айдаго?
– Його, так. Майстра-мечника на імператорській службі.
– Казали, що його вбили.
– Казали таке, – згодився Фарок. – А ти насправді чоловік? Я чував такі розповіді про лицеплясів, що… – І він знизав плечима.
– Ми гермафродити Джадача, – сказав Скителі, – міняємо власну стать, як забажаємо. Зараз я чоловік.
Фарок задумливо стиснув губи й запропонував:
– Наказати принести перекуску? Хочеш води? Охолоджених фруктів?
– Достатньо розмови, – відповів Скителі.
– Бажання гостя – наказ, – промовив Фарок, сідаючи на подушку перед Скителі.
– Благословен хай буде Абу д’Зур, батько Незбагненних Доріг Часу, – сказав Скителі й подумав: «От! Я прямо сповістив його, що прибуваю від Стернового Гільдії й приношу із собою його прикриття».
– Тричі благословен, – відповів Фарок, ритуальним жестом склавши руки на колінах. То були старі руки з дуже вузлуватими жилами.
– Здалеку бачиш лише загальні обриси об’єкта, – промовив Скителі, натякаючи, що хоче обговорити імператорську Твердиню.
– Річ темна й зла з будь-якої відстані сприймається як зло, – відповів Фарок, радячи відкласти розмову.
«Чому?» – здивувався Скителі, проте натомість запитав:
– Як утратив очі твій син?
– Захисники Нараджа вживали каменепали, – сказав Фарок. – Мій син був надто близько. Клятий атом! Навіть каменепали мусили б бути поза законом.
– Вони на самій грані закону, – погодився Скителі. І подумав: «Каменепали на Нараджі! А нам про це й не казали. Чого цей старий заговорив тут про каменепали?»
– Я пропонував купити тлейлаксанські очі у ваших майстрів, – говорив тим часом Фарок. – Але в легіонах розповідають, що тлейлаксанські очі поневолюють тих, котрі їх використовують. Мій син казав, що ці очі з металу, а він із плоті, тому така спілка була б гріхом.
– Обриси об’єкта повинні відповідати його первісному призначенню, – промовив Скителі, намагаючись повернути розмову до потрібної йому інформації.
Губи Фарока стислися в тонку риску, але він кивнув.
– Говори відверто про що хочеш, – сказав. – Мусимо довіряти твоєму Стерновому.
