можна збудувати годинник, який насправді показуватиме час, і машину зі справжньою трансмісією в ній. «Самотньо? – міг би він перепитати, щиро зачудований. – Га? Що?»
Сліпа від народження дитина навіть не знає, що вона сліпа, поки хтось їй цього не скаже. Ба навіть тоді в неї суто теоретичне уявлення про те, чим є сліпота; тільки колишній зрячий цілком усвідомлює, у чому тут суть. Бен ніколи не відчував самотності тому, що ніколи несамотнім не був. Якби цей стан був чимсь новим чи більш прив’язаним до якогось місця, тоді б він, можливо, і зрозумів, але самотність охоплювала все його життя і одночасно виходила далеко поза його межі. Вона просто існувала, як його великий палець, який однаково легко гнувся вперед і назад, або та кумедна зазублина на задньому боці одного з його передніх зубів, язик Бена починав полірувати цю маленьку зазублину, коли Бен нервувався.
Беверлі залишалася солодкою мрією; цукерки були солодкою реальністю. Цукерки були його друзями. Тому він наказав тій чудацькій думці йти гуляти, і та тихенько собі пішла, не виказуючи жодного спротиву взагалі. І між «Костелло-авеню маркетом» і бібліотекою він зжер геть усі цукерки з торбинки. Він чесно сподівався залишити «Пеци» на вечірній перегляд телевізора – йому подобалося заряджати їх одну по одній до руків’я свого пластмасового «Пец-толета», подобалося чути слухняне клацання пружинки всередині, а більш за все подобалося вистрелювати їх одну по одній собі в рот, немов якийсь хлопчик скоює цукрове самогубство. Цього вечора йшли «Гвинтокрили», з Кеннетом Тобі в ролі безстрашного пілота вертольота230, «Облава»231, де всі розслідування справжні, тільки імена змінено для захисту невинних людей, і його найулюбленіший поліцейський серіал «Дорожній патруль», в якому роль патрульного Дена Метьюза грає Бродерік Крофорд. Бродерік Крофорд був Беновим особистим героєм. Бродерік Крофорд був швидким, Бродерік Крофорд був безоглядним, Бродерік Крофорд абсолютно нікому не пробачав лайна… А найкраще з усього – Бродерік Крофорд був товстим232.
Діставшись перехрестя Костелло та Канзас-стрит, він перейшов на протилежний бік, до бібліотеки. Насправді вона складалася з двох будівель: стара, зведена на гроші лісопромислового магната у 1890 році кам’яниця спереду та нова, невисока будівля з пісковика, в якій містилася дитяча бібліотека, позаду. Доросла бібліотека спереду і дитяча бібліотека позаду поєднувалися скляною галереєю.
Тут, поблизу середмістя, Канзас-стрит була однорядною, тому Бен, перед тим як перейти вулицю, подивився тільки в один бік – праворуч. Якби подивився ліворуч, він дістав би прикрий шок. За квартал звідти в тіні великого старого дуба на галявині перед Деррійським Громадським центром стояли Ригайло Хаґґінс, Віктор Кріс та Генрі Баверз.
5
– Генку, давай уже його вхопимо, – аж задихнувся Віктор.
Генрі дивився через вулицю на те уїдливе жирне чмо, на того малого засранця –
«Whirlybirds» (1957—1960) – серіал про пару пілотів з власним ґвинтокрилом та їхні пригоди; Kenneth Tobey (1917—2002) – актор, якому найкраще вдавалися ролі військових, поліцейських та відчайдухів.
«Dragnet» – детективний радіо- і телесеріал, який демонструється з 1951 року досі.
«Highway Patrol» (1955—1959) – серіал про дорожню поліцію на Заході США, цінований за його майже документальну атмосферу та майстерне виконання погонь; Broderick Crawford (1911—1986) – театральний і кіноактор, володар «Оскара» (1949), знявся у близько 100 фільмах, часто виконуючи ролі крутих парубків; у приватному житті багато їв і ще більше пив, грав роль шефа дорожньої поліції в той час, як сам був позбавлений водійських прав за нетверезе кермування, його алкоголізм і призвів до раннього припинення найпопулярнішого на той час у світі телесеріалу.
