тобі канікули, але ти мусиш бути обережним. Я хочу, щоб кожного дня на час вечері ти був уже вдома. О котрій годині ми вечеряємо?
– О шостій.
– Точно, як «Евершарпом»238 писано! Отже, запам’ятай, що я тобі кажу: якщо я накриваю стіл та наливаю тобі молока, і не бачу, що Бен уже біля зливника миє руки, я відразу ж іду до телефону, дзвоню в поліцію і повідомляю, що ти пропав. Тобі це зрозуміло?
– Так, мамо.
– І ти віриш, що я зроблю саме так, як сказала?
– Так.
– Імовірно, виявиться, що я це зробила намарно, якщо мені взагалі доведеться таке робити. Я дещо знаю про хлопчачі звички. Я знаю, що вони бувають захоплені власними іграми і проектами під час літніх канікул – проводжають бджіл до їхніх вуликів, грають у м’яча або у «збий бляшанку»239 чи ще у щось. Бачиш, я цілком ясно уявляю собі, що ви, хлопчаки, витіваєте.
Бен розважливо кивнув, при тім думаючи: якщо мама не знає, що він не має жодних друзів, тоді вона, либонь, і зблизька не знає нічого про його хлопчачі справи, хай там як їй здається. Але йому навіть уві сні не намарилося б сказати про це їй, навіть якби сновидіння тривало десять тисяч років.
Вона дістала щось у себе з кишені халата і подала йому. То була маленька пластмасова коробочка. Бен її відкрив. Коли він побачив, що лежить там у неї всередині, у нього відпала щелепа.
– Вау! – скрикнув він, і захват його був абсолютно щирим. – Дякую!
То був годинник «Таймекс»240 з маленькими срібними циферками і ремінцем зі шкірзамінника. Вона вже була встигла його завести і виставити час; Бен чув, як він цокотить.
– Господи Йсусе, це ж так круто! – захоплено обняв він її і поцілував у щоку.
Вона усміхнулась, радіючи його радості, і кивнула. Потім знову набрала серйозності.
– Надягни його і носи, завжди носи, заводь, доглядай, не загуби.
– Окей.
– Тепер, оскільки ти маєш годинника, ти не маєш причини запізнюватися додому. Пам’ятай, що я сказала: якщо вчасно тебе не буде, тебе за моєю заявою шукатиме поліція. Принаймні поки вони не впіймають того сучого сина, що вбиває у нас тут дітей, не смій спізнюватися ні на хвилину, бо інакше я відразу ж телефоную.
– Так, мамо.
– І ще ось що. Я не хочу, щоб ти гуляв сам-один. Ти достатньо розумний, щоби не брати цукерок і не приймати пропозицій підвезти машиною від незнайомців – ми обоє погодилися на тому, що ти не дурень, – і, як для свого віку, ти величенький, але дорослий чоловік, особливо божевільний, поборе дитину, якщо захоче. Коли йдеш до парку чи до бібліотеки, ходи з кимсь зі своїх друзів.
– Ходитиму, мамо.
Вона знову позирнула у вікно і видала сповнене неспокою зітхання.
– Ми вже докотилися до певної межі, якщо такі речі можуть продовжуватися. У будь-якому випадку щось осоружне є в нашому місті. Я завжди так вважала. – Вона знову подивилась на нього,
Традиційна американська ідіома точності: «Eversharp» (вічногострий) – заснована 1913 року фірма, піонер у виробництві механічних олівців; була поглинута компанією «Паркер» наприкінці 1950-х.
Kick-the-can – командна гра в схованки, де одна команда ховається, а інша, яка називається «воно», ловить і захоплює в полон супротивників; якщо хтось із невловлених зіб’є або торкнеться виставленої на видноті яскравої бляшанки, всі полонені звільняються.
«Timex» – якісні й дешеві годинники, які з 1950 року почала випускати заснована 1854 р. «Time Corporation»; дешевизна забезпечувалася використанням у механізмі не коштовних каменів, а розроблених компанією під час ДСВ спецсплавів для виробництва запальників авіабомб.
