– запитав я.
– Так, будь ласка.
Вівіан сіла у велике синє крісло, що коштувало половину першої зарплати Еліс, відкрила портфель та витягла з нього ноутбук і міні-проектор.
Я неохоче пішов на кухню. Зараз я розумію, що мені не хотілося залишати Еліс наодинці з Вівіан. Коли я приніс каву, вони обговорювали нашу весільну подорож і красу Адріатики, а Вівіан цікавилася назвою нашого готелю. Як вона взагалі дізналася, куди ми їздили?
Я сів поруч з Еліс і поклав по булочці на десертні тарілки.
– Дякую, – сказала Вівіан. – Люблю булочки з цинамоном.
Потім вона підключила проектор до ноутбука і встала.
– Нічого, якщо я зніму оце? – І, не чекаючи відповіді, зняла картину зі стіни.
Це була робота знаменитого фотохудожника Мартіна Парра, яку Еліс подарувала мені на минулий день народження, – я завжди захоплювався цією фотографією, але не міг собі дозволити її купити. На ній було зображено самотнього плавця штормового дня у вуличному басейні поряд із зеленим морем десь у шотландській глушині. Коли я запитав Еліс, де вона купила фотографію, вона розсміялася. «Купила? Якби ж усе було так просто…»
– Отже, – сказала, розвертаючись, Вівіан. – Що Ліам вам розповів?
– Узагалі-то нічого, – відповіла Еліс.
– Несіть сюди скриньку, – попросила Вівіан. – І авторучки.
Я пішов до комори, де ми склали весільні подарунки, якими ще не встигли зайнятися. Відомий фахівець з етикету міс Меннерз каже, що подякувати листом за подарунок треба протягом року. У сучасному ж світі, де є електронна пошта і есемес-повідомлення, до цього чомусь узагалі руки не доходять. Кожного разу, бачачи подарунки в коморі, я відчував почуття провини за те, що ми ще не подякували дарувальникам.
Я поклав скриньку і ручки на кавовий столик перед Вівіан.
– Так, зачинена, – посміхнулася Вівіан. – Перший тест пройдено.
Еліс нервово сьорбнула кави. Вона побачила скриньку, тільки коли ми повернулися з весільної подорожі, і відразу ж спробувала відкрити замочок пінцетом.
Вівіан дістала з портфеля зв’язку золотих ключів. Знайшла потрібний, вставила в замок, але не повернула.
– Потрібно ваше усне підтвердження, що ви готові йти далі. – Вона вичікувально подивилася на Еліс.
Треба було відразу запідозрити недобре. Видворити Вівіан, не відповідати більше на дзвінки Фіннеґана і категорично ж відмовитися брати участь у всьому цьому. Але ми були молоді, нам було цікаво і ми тільки-но одружилися.
– Готові, – кивнула Еліс.
8
Вівіан увімкнула проектор, і там, де ще кілька хвилин тому красувалася фотографія Мартіна Парра, з’явилося слово «Договір».
Нічого більше. Чорні літери на білому тлі.
– Отже…– почала Вівіан,
