священик і щиро відповів: – Ні, не було… В усякому разі, мені про це нічого не відомо. А Тарас – ще й години не минуло, як з церкви вийшов. Якщо б ти раніше очі відкрила, сама б його поруч зі своїм гробом побачила… – отець Василь поперхнувся, збагнувши, що говорить, і перехрестився.
– В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, амінь… Прости мене грішного, Господи… – священик осінив хресним знаменням неспокійну небіжчицю, але побачивши, що та не починає битися в падучій, як належить чинити біснуватим, додав пошепки: – Темна вода во облацех… – і запитав: – Що інквізиції могло знадобитися в наших краях? Адже відтоді, як укладено унію і ми платимо податки за православні храми Рима, папа більше не вважає нас іновірцями і схизматиками.
– Псів Лойоли не єретики цікавлять… – прошамкала стара. – Вони реліквію архістратига Михаїла шукають. Ну, та тепер їм мене не дістати, а внук ще нічого про то не відає. Невже я поквапилася піти зі світу? Але ні, це не можливо – я чітко відчувала їхню присутність. Ти, Василю, передай Тарасові, нехай пильніше ока береже батькову спадщину і, не зволікаючи й дня, біжить на Запоріжжя. На Низу католикам зась – руки закороткі, не дотягнуться… І ще – скажи: що незабаром йому багато чого відкриється дивного і досі невідомого. Це мій дарунок і підмога. Інакше з ворогами не впоратися. Коли вже так сталося, що усі три лики земні та небесні в поєдинку зійшлися, то воїну треба вміти їх розрізняти. От тільки нехай з вибором не поспішає, поки сам у всьому не розбереться. Відмовитися зопалу або з переляку легше легкого, а повернути відкинуте – складніше буде. Передаси?
– Передам… – кивнув отець Василь. – Чому не передати? А тобі самій допомога священика не потрібна? Адже без останньої сповіді ти, раба Божа, переставилася. Може, молебень особливий справити за спомин душі, чи яку призабуту обітницю виконати?
– Чиста я перед Господом в помислах і діяннях своїх, тож вмираю легко… – з обличчя небіжчиці зійшла тривога, і вона лагідно посміхнулася. – Спасибі тобі, панотче, на доброму слові. Час на мене… Прощавай, Василю. Бережися тих, хто з хрестом йде, але за собою вогонь та ненависть веде. Пильніше бусурман бережіться. Цим почварам закони не писані. Ні Божі, ні людські… Бережи вас Творець!
Одночасно з тим, як Знаюча промовила останні слова, ще один вихор пронісся церквою, і погаслі було свічки розгорілися знову, змусивши священика заплющити очі від несподівано яскравого світла. А коли отець Василь знову глянув на труну, покійниця чинно лежала на місці, ніби й не було нічого. Немов привиділося усе від втоми та безсоння. А може, вчадів отець від диму свічкового та ладану?..
Не надто простора хата Куниць, після того як з неї винесли труну з тілом небіжчиці, раптом зробилася неймовірно величезною. А три кроки, щоб пройти від дверей до лежанки, взагалі видалися Тарасу безконечною дорогою. І відчуваючи, що не в змозі її подолати, парубок сів на підлогу біля порога і нарешті заплакав. Скупо, по-чоловічому, шорстко витираючи рукавом кожну сльозинку, що викочувалася
