Казки добрих сусідів. Караванбаші. Туркменські народні казки. Народное творчество

      1

      У давні часи в Туркменії існував звичай: якщо у сім’ї довго не було дітей і, нарешті, народжувалась дівчинка (за звичних умов істота небажана в туркменській сім’ї), то батьки, радіючи появі дитини, розвішували всередині кибитки по стінах її різноманітні фігурки, зроблені з білої вати. (Звідси, очевидно, походить ім’я героїні казки: Ак-памик, Акпамик – біла вата.) Деякі фігурки робилися з кольорових ганчірок. (Їхні обриси використовувалися у килимовому орнаменті.) Поміж таких фігурок інколи розвішувалися і ляльки. У більш давні часи лялька, можливо, вивішувалася і над дверима. Можна припустити, що даний звичай генетично пов’язаний з материнським родом і лялька вважалася духом-покровителем жінок. Такі духи – Емагендер – у вигляді примітивних ляльок вшановуються ще й нині у текемутів, шорців та інших тюркських народностей. У Китаї також існував звичай вивішувати при народженні дівчинки ляльку.