style="font-size:15px;"> Для укріплення м’язів передпліччя потрібно було по черзі занурювати руки то в крижану воду, то мало не в окріп.
Він навчився не реагувати на гучні звуки, наче й не було нічого, зберігати спокій там, де всі в паніці розбігалися.
Пістолет мав стати природним продовженням його тіла, частиною його руки.
Серед бійців СПРАВИ шульги трапляються нечасто, тож працювали над пальцями правої руки.
Важливішим від указівного пальця, який лежить на спусковому гачку, був середній палець.
Щоб він міг слугувати м’якенькою опорою для пальця, що лежить на спусковому гачку, його остання фаланга мала вивертатися на 90 градусів. Зробили невеличку операцію на суглобі, зняли трохи хряща. Стало вивертатися як треба.
Потім проводив ночі зі зброєю в руках на мішках із піском; навчився спати так, щоб не застрелитися.
Старший Брат сказав тим, хто зумів залишитися, не відсіятися, що вони отримали такий вишкіл, який можуть дати лише потужні розвідувальні служби, що стоять на сторожі державної традиції. Так, від них вимагали надважкого, надскладного. Але вони могли собою пишатися.
Часті промахи в роботі кілерів-терористів чи мафіозі були зумовлені їхньою грубою та поверховою, несерйозною підготовкою.
Процес очікування після завершення навчання – це теж навчання.
Вони місяцями жили в комірках, схожих на камери. Їм вкладали в голову, що вони служать гідній справі.
Закріпивши знання з однієї іноземної мови, за методиками прискореного вивчення бралися за іншу. Вони навчилися запам’ятовувати побачене, утримувати його в голові, зіставляти.
Як до кого звертатися, де що пити, де що їсти? В Італії сухий мартіні п’ють перед їдою чи після? Кожна деталь мала значення й могла знадобитися в найнесподіваніший момент.
Вони навчилися бачити й розуміти мову тіла.
В їхніх тісних комірчинах з’явилися жінки. Навчили їх порозумінню та любощам в обмеженому просторі.
Нарешті, ніби прив’язані незримою пуповиною, мов до життя, до Старшого Брата, вони були готові вирушити з ним у дорогу.
Коли настав час вилуплюватися з яйця, він першим розбив шкаралупу й вибрався назовні.
Авжеж, він був найкращим із найкращих, і готовий був помірятися силами зі Старшим Братом.
ЛЕГІОНЕР
У Барселоні він обрав для зустрічі ресторан «Лос Караколес».
З першого погляду його увагу привернуло те, як читається назва; він був спробував якось зв’язати її з турецьким словом «каракол» – поліцейський відділок, потім побачив равликів на вивісці, відійшов, деякий час постояв осторонь.
Мовні курси, на які він записався, щойно прибув до міста, розташувалися на пішохідній вулиці Ла Рамбла. П’ять днів на тиждень, виходячи зі сплаченого на рік наперед пансіону і йдучи на курси, де паралельно вивчав іспанську й каталонську, він проходив повз «Лос Караколес».
Помітив – вивчив – отримав результат.
Золоте
