впав на нульову позначку. Фло теж справляла мовчанку.
Не встаючи з візка, я допомогла подрузі розкласти речі по всіх дев’яноста дев’яти шухлядках, а потім мені захотілося до туалету. Фло відвезла мене у ванну кімнату і подала милиці, які приніс папай. Взагалі користуватися ними мені дозволили тільки під кінець тижня, але тренер на лікувальній гімнастиці показав, як правильно на них спиратися, щоб пересісти з візка на унітаз. Я непогано освоїла цю акробатичну вправу, але цього разу зробити те, навіщо я сюди прийшла, мені не вдалося. Щойно я підняла кришку унітазу, як переконалася, що його зайнято. Звідти на мене витріщалася гостра мордочка. Сіро-бура мокра шерстка, жваві чорні оченята. На секунду мені навіть здалося, що якимсь робом (немов хто махнув чарівною паличкою) Хармс перемістився зі своєї шухляди до туалету.
Та це був зовсім не Хармс. Тільце більше, а за ним волочиться довгий рожевий хвіст. Я його чудово розгледіла, коли мешканець унітазу стрибнув на кришку, з неї – вниз, на підлогу, і прожогом кинувся з туалету в передпокій.
3.
Гамбурзький Щуролов
Із передпокою мокрий пацюк кинувся прямісінько до кімнати Енцо. Там він заскочив на картонний ящик із кулінарними книгами і злякано втупився оченятами в Енцо, який миттю схопив відеокамеру. Ліве вухо у пацюка було надірване, певно, у бійках з іншими пацюками, і від хвилювання і жаху він одразу наклав купку просто на ящику.
Щоб непроханий гість більше нікуди не дременув, Фло блискавично причинила двері. Вона вочевидь ставилася до тваринки співчутливо, на відміну від Пенелопи, яка саме цієї хвилини внесла до кімнати чергову коробку. Пацюк помчав до дверей, Пенелопа впустила коробку, а Фло знову зачинила двері. І вчасно: ще секунда – і згадуй лиш, як його звали.
– Звідки це? – прошепотіла Пенелопа.
– Із туалету, – пояснила Фло.
– Що? – мама моєї подруги безсило поточилася на стіну. Мені здалося, що вона от-от знепритомніє.
– У тебе фобія на пацюків? – поцікавилася я.
На душі у мене полегшало: а що, якби з унітазу вискочила жаба? Жаб я боюся до смерті.
– Волію жити з людськими істотами, – кволим голосом промовила Пенелопа. – Пацюки мене не влаштовують, тим паче, коли вони кидаються під ноги!
І вона почимчикувала у вітальню, щоб повідомити Джефу, що ситуація значно погіршилася. Я покотила свого візка за нею. Папай уже пішов до ресторану, та й вантажники закінчили роботу і поїхали.
– Тільки не переживай, – утішив Джеф Пенелопу, дістав мобільний і пошукав щось в Інтернеті. – Дивися, що я знайшов: «Санітарна служба. Знищення щурів у каналізаційній і водопровідній системі». Ось номер і прізвище контактної особи – якийсь Кламмвассер. У мене це оголошення чомусь викликає довіру. – Він набрав номер, почекав і спохмурнів: – Зайнято.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
