погано. Але без атласу і щоденника ми нікуди не дійдемо.
– Що таке атлас?
– Це карта.
– Іще раз…
– Це книжка, за якою можна дізнатися, куди йти. Там намальовані річки, дороги, міста…
– Як усе тепер? Або як усе було до Нещадного?
– Звичайно ж, «до»!
– Корисна книжка, – сказала Білка, трохи помовчавши.
– Річки залишилися там само, – заперечив Книжник. – Дороги теж. І міста на місці.
– Добре, – погодилася вона. – Напевно, це допоможе. А що таке щоденник?
– Щоденник? – перепитав Книжник і задумався. – Це така книжка… Її людина пише про себе. Що з нею сталося, що вона бачила, з ким говорила, що робила, куди ходила.
– Кожен день?
– Ні, не кожен. Коли щось трапляється… Наприклад… – Тім зітхнув. – Я сьогодні не потрапив у діра, і за це вожді вигнали мене з племені. Я вже думав, що помру сьогодні на самоті, але моя стара знайома Білка врятувала мене від нічних жахів і навіть нагодувала…
Білка фиркнула.
– І це комусь цікаво?
– Раніше люди читали книжки.
– Світ, у якому люди читали книжки, помер, Книжнику.
– Він помре, коли ми перестанемо читати. Поки ми тільки перестали писати, але це ще не кінець…
– І ти намагався пояснити це Нозі? – запитала Білка. – Тоді зрозуміло, чому він тебе не любить… Добре… Чим нам допоможе цей щоденник?
– Він допоможе нам знайти місце, де народився Нещадний.
– Нещадний – не людина, – сказала Білка, чітко відділяючи слово від слова. – Нещадний не міг народитися і не може померти. Нещадний з’їдає наше життя, але він не живий. Не говори дурниць, Книжнику.
– І все-таки він народився, хоч і не так, як людина, – пояснив Тім терпляче. – Цей щоденник… Розумієш… Я знаю, у це важко повірити, але… Як би пояснити так, щоб ти повірила?
– Спробуй просто сказати правду.
– Добре. Це щоденник дівчинки, батько якої створив Нещадного… Дочки чоловіка, який убив старий світ.
Він замовк, дивлячись на Білку.
Очі Тіма вже звикли до напівтемряви, і він розгледів, як із каптура її худі за ним спостерігає ручна білка, виблискуючи чорними намистинками. Обличчя її господині майже нічого не виражало.
– І там написано, що Нещадного можна обдурити?
– Нещадний – це хвороба. Від неї є ліки. Якщо ми правильно прочитаємо щоденник, то зможемо спробувати знайти його, але для цього ми повинні повернутися в Парк і забрати все, що потрібно, з Бібліотеки.
– Вночі, – сказала Білка.
– Що вночі? – перепитав Тім.
– Ми повернемося в Парк вночі, Книжнику. Поки ти можеш подрімати.
– Ти мені повірила? – Тім заусміхався безглуздою щасливою усмішкою, очі смішно зіжмурилися. Вилитий чайна-бебик, що іноді народжувалися в Парковому племені – пласколиці та вузькоокі. Якщо вони не починали говорити до двох років, то за Законом племені їх належало вбити, але нинішні вожді вирішили не чекати два роки: щойно шаман підтверджував
