утіху. Виникала якась ілюзія контролю над власним життям. Але з віком втіха все менша. І рука болить. Почувається дуже старим, надто старим для такого життя. Добре, що хоч вино ще тішить.
Чоловік назвався Ісаком Райнгольдом Блюмом.
– Я взагалі скальд. До ваших послуг.
Кардель підняв брову, товстун прокашлявся і продекламував:
– Герою! Лиходіїв тьму ти силою зборов!
Тіла братів своїх громиш і проливаєш кров.
– Ну, не зовсім так… Братів я якраз і не бив. Ти цим на життя заробляєш?
Блюм стиснув вуста й припалив люльку від свічки.
– Прокляття поета: навкруги самі критики. Утім, ні, не заробляю. Працюю в поліцейському управлінні на Слоттсбакені. Зараз я секретар, із січня.
Кардель протягом дня не згадував ні про поліцію, ні про Вінґе – аж до цих слів.
– А ти знаєш такого собі Вінґе? Сесіла Вінґе.
Блюм замислено подивився на Карделя і випустив цівку диму.
– Хто з ним знайомиться, той вже не забуде…
– Хто він? Можеш мені розповісти про нього?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
