style="font-size:15px;"> Коли Ралф дістався до значно меншого поліцейського відділка Флінт-Сіті (з метою зателефонувати Деборі Ґрант, а потім взяти патрульну автівку для поїздки в Кеп-Сіті), то на нього там уже чекав Білл Семюелз. Вигляд у того був паскудний. Навіть чубчик Альфальфи якось похнюпився.
– Що не так? – спитав Ралф, маючи на увазі «що ще не так?».
– Отримав повідомлення від Алека Пеллі. З посиланням.
Семюелз розстебнув портфель, дістав свій айпед (великий, ясна річ, моделі «Про») і ввімкнув. Кілька разів провів по екрану пальцем, тоді передав його Ралфу. Повідомлення від Пеллі було таке: «Ви певні, що й досі хочете займатися справою проти Т. Мейтленда? То спершу ось на що погляньте». Під текстом було посилання. Ралф натиснув лінк.
На екрані з’явилася сторінка «Каналу 81»: ПУБЛІЧНИЙ РЕСУРС КЕП-СІТІ! Під написом була низка відео із засідань міської ради, з відкриття реконструйованого мосту, навчальний кліп під назвою «ВАША БІБЛІОТЕКА І ЯК НЕЮ КОРИСТУВАТИСЯ» і ще один під заголовком «НОВІ НАДХОДЖЕННЯ В ЗООПАРКУ КЕП-СІТІ». Ралф запитально глянув на Семюелза.
– Мотай нижче.
Ралф відмотав і знайшов відео, що називалося «ГАРЛАН КОБЕН СПІЛКУЄТЬСЯ З ВИКЛАДАЧАМИ АНГЛІЙСЬКОЇ ТРЬОХ ШТАТІВ». Значок «ПРОГРАТИ» нашарувався на жінку в окулярах і з таким щедро полакованим волоссям, що здавалося, наче бейсбольний м’яч запросто може відпружинити від цієї зачіски і навіть шкіри на голові не торкнеться. Жінка стояла на подіумі. Позаду неї виднівся логотип готелю «Шератон». Ралф розгорнув відео на повний екран.
«Привіт усім! Рада вас вітати! Я Джозефін Мак-Дермотт, цьогорічний президент асоціації Викладачів англійської трьох штатів. Я дуже рада, що перебуваю тут із вами й маю змогу привітати вас на цьогорічній зустрічі світлих голів. І кількох чарок, звісна річ». Після цієї фрази почувся тихий ввічливий сміх. «Цього року в нас особливо багато відвідувачів, і хоч мені хотілося б це якось пов’язати зі своєю чарівливою особою…» Знову ввічливий сміх. «Але мені здається, що справа тут у нашому надзвичайному гостеві…»
– В одному Мейтленд не помилявся, – сказав Семюелз. – Це сране вступне слово триває цілу вічність. Вона торохтить про всі книжки, що цей дядько встиг написати. Перемотуй до дев’ятої хвилини й тридцяти секунд. Там вона вже закругляється.
Ралф провів пальцем по смузі прокрутки внизу відео, уже не маючи сумнівів щодо того, що він зараз побачить. Йому не хотілося цього бачити, та він усе одно дивився. Очей не міг відірвати.
– Леді та джентльмени, прошу, вітайте нашого сьогоднішнього гостя – містера Гарлана Кобена!
З-за куліс широким кроком вийшов лисий джентльмен, такий високий, що коли він нахилився потиснути руку міз Мак-Дермотт, то здалося, наче він вітається з дитиною в дорослому вбранні. «Канал 81» повважав, що подія достатньо цікава, щоб розщедритися аж на дві камери, і тепер у кадрі з’явилася аудиторія – люди стоячки аплодували Кобену. А за столиком у першому ряді – троє чоловіків та одна жінка. Ралф відчув, як його шлунок, мов швидкісний ліфт, летить униз.
