Життя», а «доктор Смерть», котрий з якоюсь демонічною, а насправді – непристойною насолодою повідомляє черговому пацієнтові: «Ви вмираєте».
Утім, типовий його пацієнт може скористатися можливістю отримати додаткову насолоду, заявивши щось на кшталт «мене ніхто ніколи не любив, я йду, хоч мене ніхто не зрозумів і не оцінив». Ця пара – непристойна насолода і «похмура» радість – має універсальний характер.
Нас часто запитують, як поводитися, зіткнувшись із нарцисом-начальником, родичем, потенційним партнером. Як бути, якщо ви мимоволі опинились у надрах нарцисичної організації? Звісно, універсальних порад тут бути не може, проте важливо пам’ятати про дві речі – вразливість нарцисів і їхню потребу в захопленні, і про їхню мстивість. Не сподівайтеся «виправити» нарциса. Не вступайте з ними у близькі стосунки. І всіма силами уникайте небезпеки стати об’єктом переслідування з боку нарцисичної організації або нарцисичного суб’єкта.
Значно складнішим є питання про витоки нарцисизму сучасної людини й усієї західної цивілізації. Перші ознаки нового, а нині типового для Заходу світовідчуття можна виявити ще у працях філософа-францисканця Вільяма Оккама (1285–1347), який рішуче розділив Бога і людину, душу і тіло, звеличував раціональність – що і привело його до конфлікту із церквою.
Розповзання нарцисичного світовідчуття Європою чітко зафіксував і бельгійський економіст Бернар Лієтар у своїй книжці «Душа грошей». На думку Лієтара, світовідчуття європейців радикально змінилося після жахливої епідемії чуми наприкінці XIV століття. Серед цих змін – новий тип поведінки європейських еліт і їхнє ставлення до підданих, фінансова система, архітектура, одяг і навіть сексуальна поведінка знаті. Ці зміни були пов’язані і з появою нових технологій – зокрема, із промисловим виготовленням міцних алкогольних напоїв, монополією на яке заволоділа держава. Намітився тренд на наркотизацію населення, що мав величезне значення для становлення Русі.
Але чи є вихід із нарцисичної матриці? Простого шляху не існує – занадто щільними є мережі гіперреальності. Прорив до істини – завжди результат напружених особистих зусиль. Але сьогодні ми маємо для цього набагато більше можливостей, а на нашій планеті все ще зберігаються острівці людських спільнот, що не надто зачеплені вестернізацією й колективним нарцисизмом.
Від цього моменту мені доведеться говорити від «я». За роки, що минули після виходу книжки «Непристойні насолоди», яка є ідейною попередницею «Влади і насолоди», світ змінився. Його покинув мій друг і співавтор – Олексій Костянтинович Шевченко, людина надзвичайного розуму і таланту. Йому належить ряд ключових ідей, на яких заснована і ця книжка. Однак я не міг не враховувати тієї обставини, що у світі сьогодні позначилася нова тенденція – disclosure (розкриття). Багато що з того, що раніше було таємним, вийшло на світ, тому наш спільний текст було істотно перероблено та доповнено.
«Книжка
