волі.
– Я просто не міг цього не зробити, – відповів Кевін і, відкинувшись назад, усміхнувся Браянові Карлтону.
Високий худий чоловік із темними вусами теж відкинувся назад, притиснувши кінчики довгих пальців один до одного так, ніби він мав наглядати за цією дискусією, а не брати в ній участь. Тим часом Ґарт Сесслер, якому, як завжди, не терпілося закінчити пусту балаканину, постукав пальцями по своєму кріслу збоку.
Чомусь Кевін ще жодного разу не усвідомлював, як сильно ця трійця йому не подобається. Ніде правди діти, усі вони були розумні, але особистості в них було не більше, ніж в ЕОМ для обробки даних. Реакції в них були такі самі автоматичні та беземоційні.
– Ви, без сумніву, знаєте, що про це гуде все містечко. Ми всі більшу частину вихідних розмовляли телефоном із клієнтами, друзями… – Він двічі змахнув рукою перед обличчям, наче відганяючи мух. – Річ у тому, що реакції загалом відповідають нашим очікуванням. Наші клієнти, від яких повністю залежить наш заробіток, загалом незадоволені нашою позицією щодо історії з Лоїс Вілсон.
– Нашою позицією? Невже ці люди ніколи не чули про презумпцію невинуватості? Я її захищав, і її виправдали.
– Її не виправдали, – сказав Браян Карлтон, саркастично піднявши кутик рота. – Обвинувачення просто розвело руками й відступило після того, як ви загнали десятирічну дівчинку в глухий кут і змусили визнати, що вона брехала.
– Це нічого не змінює, – відповів Кевін.
– Ви помиляєтеся, – сказав Браян. – Але мене не дивує, що ви не бачите різниці.
– Як це слід розуміти?
– Повернімося до суті справи, – втрутився Ґарт Сесслер. – Як ми намагалися пояснити вам, коли ви ще не ув’язалися в цю справу так сильно, ми завжди тримались осторонь від таких суперечливих справ. Ми – консервативна фірма. Ми не шукаємо скандальної слави чи публічності. Вони відлякують заможних клієнтів нашої громади. Отже, – продовжив він, остаточно закріпивши за собою головну роль у дискусії, – ми з Сенфордом і Браяном переглянули ваш послужний список у нашій фірмі. Ми вважаємо вас сумлінною, відповідальною людиною з перспективним майбутнім.
– Перспективним? – Кевін машинально повернувся до Браяна. Він зайшов у цей кабінет із думкою, що його майбутнє почалося. Воно перестало бути звичайною перспективою.
– У кримінальному праві, – сухо додав Браян.
– Яким ми не цікавимося, – закінчив Сенфорд.
На мить вони здалися Кевінові схожими на «Трьох помагачів»[4].
– Розумію. Отже, ви зараз не запропонуєте мені статус повноправного партнера в «Бойл, Карлтон і Сесслер»?
– Розумієте, ми не надаємо статусу повноправного партнера просто так, одразу, – сказав Ґарт. – Його цінність полягає не лише у фінансовому зиску, а й у значенні, а це значення випливає з внеску працівника в громаду та саму фірму. Чому…
– Однак
«Троє помагачів» («The Three Stooges») – американське комедійне тріо, відоме численними фарсовими виступами у водевілі, театрі, кіно та на телебаченні.
