запропонувавши свої послуги Лоїс Вілсон, щойно почув про її проблему, а домовившись про роботу над справою, пригрозив піти з фірми, якщо хтось зі старших партнерів заборонить йому за неї братися. Його дедалі більше дратувала ця фірма, дратував її консервативний підхід до закону та напрямок, у якому, як він знав, піде його життя, якщо він посидить у ній ще. Це була перша в його кар’єрі драматична справа, перша справа зі змістом, перша справа, у якій він міг показати свою вправність і проникливість. Він почувався спортсменом, який нарешті опинився на важливому змаганні. Може, це й не Олімпіада, але принаймні щось більше, ніж турнір місцевої школи. Ця справа вже потрапила на шпальти центральних газет.
Окружний прокурор Мартін Бом одразу запропонував Кевінові домовленість, сподіваючись приховати цю історію від ЗМІ та уникнути розголосу. А найважливіше, підкреслив він, сподіваючись на співчуття Кевіна, – не тягти до судової зали дітей, змушуючи їх переживати цей жах ізнову. Якщо Лоїс визнає провину, їй призначать п’ять років умовно та консультації психолога. Її педагогічній кар’єрі, звісно, настане кінець.
Але Кевін порадив їй не приставати на ці умови, і вона погодилася. Тепер вона сумирно сиділа, опустивши погляд на складені на колінах руки. Кевін сказав їй, що слід видаватися не зухвалою, а травмованою страдницею. Вона раз у раз витягала носовичок і промокала собі очі.
Він навіть попросив її порепетирувати цю позу в себе у кабінеті, показавши їй, як зосереджено дивитися на свідків і з надією – на присяжних. Він записав її дії на відео й показав його, радячи, що робити з очима, як зачісуватися, як тримати плечі й рухати руками. Зараз візуальна епоха, казав він їй. Важливе все: знаки, символи, пози.
Повернувши голову, Кевін швидко позирнув на дружину Міріам, що сиділа в п’ятому ряду. Вона здавалася нервовою, напруженою, явно хвилювалася за нього. Вона, як і Сенфорд Бойл, радила йому не братися за справу, але Кевін зацікавився нею більше, ніж будь-чим іншим за свою трирічну адвокатську практику. Він говорив лише про неї, годинами шукав інформацію, розслідував, працював у вихідні, робив набагато більше, ніж вимагали договір та гонорар.
Він упевнено всміхнувся Міріам, а тоді різко розвернувся, майже як під дією пружини.
– Містере Корнблю, ви особисто опитали трьох дівчат у вівторок, третього листопада?
– Так.
– Вам розповіла про них перша потерпіла, Барбара Стенлі?
Кевін кивком підтвердив відповідь, ще не дочекавшись її.
– Так. Тож я запросив їх до себе в кабінет.
– Чи можете ви розповісти нам, як вони поводилися, коли прийшли?
– Прошу? – Корнблю насупився так, наче в нього спитали щось абсурдне.
– Яке запитання ви поставили дівчатам найперше? – Кевін зробив крок до присяжних. – Ви спитали, чи торкалася міс Вілсон їхніх сідничок? Ви питали, чи сунула вона руки їм під спідниці?
– Звичайно
