це означало б для мене – сприймати енергетичну сутність речей? – якось спитав я дона Хуана.
– Це означало б, що ти сприймаєш енергію безпосередньо, – відповів він. – Відокремивши соціальну сторону сприйняття, ти усвідомиш сутність усього. Усе, що ми сприймаємо – це енергія, та оскільки ми не здатні відчути її безпосередньо, то заганяємо власне сприйняття у певний шаблон. Цей шаблон і є соціальною стороною сприйняття, який ти маєш відокремити.
– Чому я маю його відокремити?
– Бо він навмисне звужує обсяг того, що можна сприйняти, і змушує нас вірити, що, крім шаблону, куди ми втискаємо наше сприйняття, нічого іншого не існує. Я переконаний, що зараз людині для виживання потрібно, аби її сприйняття змінилось у своїй соціальній основі.
– Що таке соціальна основа сприйняття, доне Хуане?
– Фізична впевненість, що світ складається з конкретних об’єктів. Я називаю це соціальною основою, адже кожен докладає серйозних і несамовитих зусиль, щоб змусити нас сприймати світ так, як ми це робимо.
– То як тоді ми повинні сприймати світ?
– Усе є енергією. Цілий всесвіт є енергією. Соціальною основою нашого сприйняття має бути фізична впевненість, що енергія – це все, що є. Потрібно докласти чималих зусиль, щоб скерувати нас сприймати енергію як енергію. І тоді ми мали б у розпорядженні обидва варіанти.
– Чи можливо навчати людей у такий спосіб? – спитав я.
Дон Хуан відповів, що можливо, і що саме цим він і займається зі мною та іншими своїми учнями. Він навчав нас нового способу сприйняття, по-перше, змусивши усвідомити, що ми самі формуємо власне сприйняття за шаблоном, і, по-друге, завзято направляючи нас до безпосереднього сприйняття енергії. Він запевнив мене, що цей метод дуже подібний до того, яким нас навчали сприймати світ повсякденних справ.
Концепція дона Хуана полягала в тому, що наше ув’язнення в пастці сприйняття за соціальним шаблоном втрачає силу, тільки-но ми усвідомлюємо, що прийняли цей шаблон у спадок від предків, не доклавши зусиль дослідити його.
– Сприймати світ твердих речей, що мають позитивну чи негативну цінність, певно, було вкрай необхідним для виживання наших пращурів, – казав дон Хуан. – Століттями сприймавши світ у такий спосіб, тепер ми змушені вірити, що світ складається з речей.
– Не можу уявити собі світ жодним іншим чином, доне Хуане, – поскаржився я. – Це беззаперечно світ речей. Щоб це довести, нам лише треба на них наштовхнутися.
– Звісно, це світ речей. Цього ми не заперечуємо.
– Тоді про що ви кажете?
– Я кажу, що насамперед це світ енергії, а вже потім речей. Якщо не виходити з передумови, що це світ енергії, нам ніколи не вдасться сприймати енергію безпосередньо. Нас завжди зупинятиме фізична впевненість у тому, що ти тільки-но визначив як твердість речей.
Його аргумент був надзвичайно
