змінюється з часом. Він казав, що кожен знайомий йому видéць, включно з ним самим, бачить людських істот у формі радше куль чи навіть надгробних каменів, аніж яєць. Але час від часу й без жодної відомої їм причини маги зустрічають людину, чия енергія має форму яйця. Дон Хуан припускав, що сучасні люди яйцеподібної форми більш близькі до людей прадавніх часів.
Під час навчання дон Хуан постійно обговорював і пояснював те, що вважав доленосною знахідкою магів минулого. Він називав це визначною рисою людських істот – світні кулі мають круглу точку надзвичайної яскравості розміром з тенісний м’ячик, постійно розташовану в середині кулі, урівень з її поверхнею, за два фути[1] позаду гребеня правої лопатки людини.
Оскільки мені важко було візуально уявити це з першого разу, коли дон Хуан розповів мені про це, він пояснив, що світна куля набагато більша за людське тіло, що точка надзвичайної яскравості є частиною цієї енергетичної сфери, і що розташована вона на висоті лопаток, на відстані витягнутої руки від спини. Він казав, що прадавні маги назвали її точкою збирання, коли побачили, як вона діє.
– І як діє точка збирання? – спитав я.
– Дозволяє нам сприймати, – відповів він. – Прадавні маги бачили, що тут, у цій точці, зосереджене сприйняття в людських істот. Побачивши, що все живе має таку точку світності, прадавні маги припустили, що в цій точці має відбуватися сприйняття взагалі, у будь-який придатний спосіб.
– Що такого побачили прадавні маги, що дійшли висновку, буцімто сприйняття відбувається в точці збирання? – спитав я.
Він відповів: по-перше, вони побачили, що з мільйонів світних волокон всесвіту, які пронизують усю світну кулю, лише невеличка кількість проходить прямісінько крізь точку збирання – чого й слід було очікувати, адже вона невеличка, якщо порівнювати з цілим.
Далі вони побачили, що точку збирання постійно оточує сферичне надлишкове сяйво, трохи більше за неї, набагато підсилюючи світність волокон, що безпосередньо пронизують це сяйво.
Нарешті вони побачили дві речі. По-перше, що точка збирання людської істоти може зміщуватися з тієї позиції, у якій зазвичай розташована. І, по-друге, що, коли точка збирання перебуває у своєму звичному положенні, то сприйняття й усвідомлення здаються звичайними, судячи з типової поведінки об’єктів спостереження. Та коли їхні точки збирання й навколишні сяйні сфери розташовані інакше, ніж зазвичай, їхня нетипова поведінка здається доказом, що й усвідомлюють вони інакше, сприймають у незвичний спосіб.
Висновок з усього цього прадавніх магів був такий: що більше зміщення точки збирання стосовно її звичайної позиції, то більш незвичайною є подальша поведінка і, вочевидь, подальше усвідомлення й сприйняття.
– Зауваж, що коли я говорю про бачення, то завжди кажу «подібний до» чи «здається», – застеріг мене дон Хуан. – Усе, що ми бачимо, настільки
Приблизно 61 см. (Тут і далі прим. перекл.)
