яку я мусив засвоїти в дитинстві та якої терпіти не міг.
– Звучить так, наче ви виголошуєте релігійне вірування, коли кажете про нагваля, – сказав я.
– Можеш вірити в що хочеш, – безбоязно відповів дон Хуан. – Факт лишається фактом: без нагваля діла не буде. Я це знаю, от і кажу. Як і всі нагвалі, що були до мене. Але вони казали це не з позиції власної значущості, і я теж. Слова, що немає шляху без нагваля, стосуються винятково того, що людина, нагваль, є ним, бо краще за інших уміє відображати абстрактне, духовне. Але це і все. Наш зв’язок – із самим духом, і лише випадково – з людиною, що доносить до нас його послання.
Я таки навчився беззастережно довіряти дону Хуану як нагвалю, і це, за його твердженням, принесло мені неабияке полегшення й підсилило здатність сприймати те, чого він прагнув мене навчити.
У своїй науці він робив великий наголос на поясненні й обговоренні точки збирання. Якось я спитав його, чи точка збирання якось пов’язана з фізичним тілом.
– Вона ніяк не пов’язана з тим, що ми зазвичай вважаємо тілом, – сказав він. – Це частина світного яйця, тобто, власне, нашої енергії.
– Як відбувається її зміщення? – спитав я.
– Через енергетичні потоки. Припливи енергії, породженої зовні й усередині нашої енергетичної форми. Зазвичай це непередбачувані потоки, можна сказати, спонтанні, але в магів ці потоки дуже прогнозовані й підкоряються магічному наміру.
– Ви особисто відчуваєте ці потоки?
– Кожен маг їх відчуває. Кожна людина відчуває, якщо вже на те пішло, от тільки пересічна людина надто заклопотана власними цілями, щоб звертати увагу на подібні відчуття.
– На що схоже відчуття цих потоків?
– На легкий дискомфорт, неясне почуття смутку, за яким одразу слідує ейфорія. Оскільки ані смуток, ані ейфорія не мають пояснюваної причини, ми ніколи не розглядаємо їх як імовірний наступ невідомого – радше як непоясниму безпричинну похмурість.
– Що стається, коли точка збирання переноситься за межі енергетичної форми? Вона висить зовні? Чи приєднана до світної кулі?
– Вона розсуває контури енергетичної форми, не порушуючи її енергетичних кордонів.
Дон Хуан пояснив, що кінцевим результатом руху точки збирання є цілковита зміна форми людської істоти. Замість кулі чи яйця вона стає чимось подібним до люльки для паління. Кінець стрижня – це точка збирання, а чаша люльки – те, що лишилося від світної кулі. Якщо точка збирання продовжує рух, настає мить, коли світна куля перетворюється на тонку лінію енергії.
Дон Хуан продовжив пояснювати, що прадавні маги були єдиними, хто здійснив цей подвиг трансформації енергетичної форми. І я спитав його, чи у своїй новій енергетичній формі ті маги й далі були людьми.
– Звісно, вони й далі були людьми, – сказав він. – Але, гадаю, ти хочеш знати, чи вони й далі
