що удар змусив мене заснути. Раптом я вже дивився – чи то мені снилося, ніби дивлюся – на дещо буквально за межами слів. Яскраві нитки світла стриміли звідусіль і в усіх напрямках, нитки світла, не схожі ні на що, що коли-небудь спадало мені на думку.
Коли я відновив подих чи то прокинувся, дон Хуан вичікувально дивився на мене.
– Що ти бачив?
І коли я чесно відповів:
– Від вашого удару я побачив зірки, – він зігнувся навпіл від сміху.
Він зауважив, що я ще не готовий зрозуміти будь-яке незвичне сприйняття, яке міг отримати.
– Я змусив твою точку збирання зміститися, – продовжував він, – і на мить ти побачив у сновидінні волокна всесвіту. Але тобі поки що бракує дисципліни або енергії, щоб по-новому впорядкувати свої однорідність і цілісність. Прадавні маги були довершеними майстрами такого впорядкування. Так вони бачили все, що може бачити людина.
– Що означає по-новому впорядкувати однорідність і цілісність?
– Це означає увійти до другої уваги, зберігши точку збирання в її новому положенні, і не дати їй повернутися на початкове місце.
Потім дон Хуан озвучив для мене традиційне визначення другої уваги. Він сказав, що прадавні маги називали другою увагою результат фіксації точки збирання в новому положенні і що вони розглядали другу увагу як зону всеохопної діяльності, таку ж, як і увага повсякденного світу. Він наголосив, що в користуванні магів дійсно є дві повні зони: маленька під назвою «перша увага», вона ж – усвідомлення нашого повсякденного світу, вона ж – фіксація точки збирання в її типовій позиції; і значно більша зона – «друга увага», вона ж – усвідомлення інших світів, вона ж – фіксація точки збирання в кожній з величезної кількості позицій.
Дон Хуан допоміг мені пережити незбагненне в другій уяві за допомогою методу, який називав магічним прийомом – м’якого поплескування по спині чи сильного удару по ній на рівні лопаток. Він пояснив, що своїми ударами зміщував мою точку збирання. З моєї точки зору дослідника, такі зміщення означали, що моє усвідомлення входило в найтривожніший стан незрівнянної чіткості, стан надсвідомості, яким я послуговувався короткі проміжки часу і в якому міг зрозуміти все без особливих передмов. Це був не дуже приємний стан. Здебільшого він нагадував дивний сон, такий насичений, що звичайне усвідомлення блякло в порівнянні з ним.
Дон Хуан обґрунтував незамінність такого прийому, сказавши, що за звичайного усвідомлення маг навчає своїх учнів основних понять і процедур, а в другій увазі дає їм абстрактні й детальні пояснення.
Зазвичай учні взагалі не пам’ятають цих пояснень, але й все ж якимось чином накопичують їх, достеменно незмінні, у своїх спогадах. Маги скористалися цією уявною особливістю пам’яті й перетворили спогади про все, що траплялося з ними в другій увазі, в одне з найважчих і найскладніших традиційних
