сяйва.
– Є шанс, що ті маги могли помилитися у своєму баченні? – спитав я.
– Не можу пояснити тобі чому, але жодним чином маги в своєму баченні помилитися не могли, – сказав дон Хуан тоном, що не допускав суперечок. – Утім, висновки, яких вони дійшли зі своїм баченням, могли бути хибні, та це через їхню наївність, нерозвиненість. Щоб уникнути цієї катастрофи, маги повинні плекати свій розум у будь-якій можливій для нього формі.
Потім він пом’якшав і зауважив, що, звісно, для магів було б суттєво безпечніше зупинитися саме на рівні трактування побаченого, але спокуса робити висновки й пояснювати, навіть самим собі, надто велика, щоб їй опиратися.
Наслідком зміщення точки збирання була інша енергетична конфігурація, яку маги прадавніх часів здатні були побачити й дослідити. Дон Хуан казав, що коли точка збирання зміщена в іншу позицію, у тій точці сходиться нове нагромадження мільйонів світних енергетичних волокон. Прадавні маги побачили це й дійшли висновку, що, оскільки сяйво усвідомлення присутнє завжди, де б не була ця точка, у ній автоматично концентрується сприйняття. Однак через відмінне розташування точки збирання отриманий світ не може бути нашим світом повсякденних справ.
Дон Хуан пояснив, що прадавні маги були здатні розрізняти два типи зміщення точки збирання. Один – це зміщення в будь-яку позицію на поверхні чи всередині світної кулі; таке зміщення вони називали зсувом точки збирання. Другий – це зміщення в позицію за межами світної кулі; таке зміщення вони називали перенесенням точки збирання. Вони з’ясували, що різниця між зсувом і перенесенням полягає в природі сприйняття, яке дозволяє кожне з них.
Оскільки зсув точки збирання є зміщенням усередині світної кулі, породжені ним світи, якими б химерними, чудернацькими і неймовірними не були, все одно є світами в межах людської сфери. Людська сфера – це енергетичні волокна, що пронизують усю світну кулю. На противагу цьому, перенесення точки збирання, оскільки є зміщенням у позицію за межами світної кулі, залучає волокна енергії поза людською сферою. Сприйняття таких волокон породжує світи, не підвладні розумінню, незбагненні світи без жодного сліду людської присутності.
У ті дні проблема достовірності постійно відігравала ключову роль у моїх думках.
– Пробачте мені, доне Хуане, – якось сказав я йому, – але ця історія про точку збирання – ідея настільки неправдоподібна, настільки неприпустима, що й не знаю, як із цим бути або що думати.
– Ти можеш зробити лише одне, – відпарирував він. – Побачити точку збирання! Її не так важко помітити. Складність у тому, щоб зламати опорну стіну, що є в голові в кожного з нас і не дає нам зрушити з місця. Щоб зламати її, нам потрібна лише енергія. Маємо енергію – бачення приходить до нас саме собою. Хитрість у тому, щоб покинути нашу фортецю самовдоволення й хибної безпечності.
– Для мене очевидно, доне Хуане,
