цей віслюк…»
– ВИМИКАЮСЯ! ПОВНА ЗУПИНКА ЧЕРЕЗ ГОДИНУ ШІСТЬ ХВИЛИН!
Уві сні Едді підняв руки, щоб затулити ними очі…
…І прокинувся, сидячи рівно, біля згаслого вогнища. Він дивився на світ крізь розчепірені пальці. Той голос досі рокотів у нього в вухах – голос безжального командира загону спецпризначення, який волав у мегафон.
– НЕБЕЗПЕКИ НЕМАЄ! ПОВТОРЮЮ, НЕБЕЗПЕКИ НЕМАЄ! П’ЯТЬ СУБ’ЯДЕРНИХ АКУМУЛЯТОРІВ У СТАНІ СПОКОЮ, ДВА СУБ’ЯДЕРНИХ АКУМУЛЯТОРИ У ФАЗІ ГАЛЬМУВАННЯ, ОДИН СУБ’ЯДЕРНИЙ АКУМУЛЯТОР ПРАЦЮЄ НА ДВА ВІДСОТКИ ВІД ЗАГАЛЬНОЇ ПОТУЖНОСТІ. ЦІ АКУМУЛЯТОРИ НІЧОГО НЕ ВАРТІ! ПОВТОРЮЮ, ЦІ АКУМУЛЯТОРИ НІЧОГО НЕ ВАРТІ! ПОВІДОМТЕ ПРО ЇХ РОЗТАШУВАННЯ В ПІВНІЧНИЙ ЦЕНТР ПОЗИТРОНІКИ, ЛТД! ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ 1-900-44! КОДОВЕ СЛОВО ДЛЯ ЦЬОГО ПРИСТРОЮ – ШАРДИК. ОБІЦЯНО ВИНАГОРОДУ! ПОВТОРЮЮ, ОБІЦЯНО ВИНАГОРОДУ!
Голос стих. Едді побачив Роланда, що стояв на краю галявини, тримаючи на згині ліктя Сюзанну. Вони вдивлялися туди, звідки лунав голос. Щойно запис почав прокручуватися знову, Едді нарешті спромігся струсити з себе морозні рештки нічного жахіття. Він підвівся й приєднався до Роланда й Сюзанни, думаючи про те, скільки століть минуло відтоді, як записали це оголошення, запрограмоване на відтворення лише в разі повного виходу системи з ладу.
– ПРИСТРІЙ БУДЕ ВИМКНЕНО! ПОВНА ЗУПИНКА ЧЕРЕЗ ОДНУ ГОДИНУ П’ЯТЬ ХВИЛИН! НЕБЕЗПЕКИ НЕМАЄ! ПОВТОРЮЮ…
Едді торкнувся Сюзанниної руки, й жінка озирнулася.
– Давно це триває?
– Хвилин п’ятнадцять. Ти спав мертвим сн… – Вона замовкла. – Едді, маєш жахливий вигляд! Тобі зле?
– Ні. Просто сон поганий наснився.
Роланд так пильно на нього подивився, що Едді відчув себе незатишно.
– Часом уві сні можна побачити правду, Едді. Про що був твій сон?
На мить замислившись, Едді похитав головою.
– Не пам’ятаю.
– Щось я в цьому сумніваюся.
Едді знизав плечима і обдарував Роланда подобою усмішки.
– Та сумнівайся на здоров’я, не соромся. А ти як почуваєшся зранку-раненько, Роланде?
– Так само, – сказав Роланд. Він досі свердлив обличчя Едді поглядом блідо-блакитних очей.
– Годі вам, – сказала Сюзанна. Її голос звучав жваво, але Едді почув у ньому нервові нотки. – Припиніть. Для повного щастя мені ще не вистачало дивитися, як ви кружляєте навколо і копаєте один одного в литки, наче пара дітлахів, що бавляться у квача. А надто сьогодні вранці, коли той дохлий ведмідь хоче закричати до смерті цілий світ.
Стрілець кивнув, але не відвів погляду від Едді.
– Гаразд… але ти точно нічого не хочеш мені розповісти, Едді?
Едді всерйоз замислився над тим, чи не розказати йому все. Все, що бачив у вогні, все, що бачив уві сні. Але вирішив цього не робити. Можливо, це був лише
