Наталени (в земному житті звичайної пастушки з Піренейських гір). Повне ім’я, дане їй при хрещенні, – Кармен-Фернанда-Альфонса-Естрелла-Наталена.
На четвертий день свого життя новонароджена втратила матір, внаслідок чого Наталена стала єдиною спадкоємницею славетного іспанського роду Медінацелі-Ляцерда.
Подружнє життя її батьків і до народження Наталени було травмоване сварками, тому зразу ж після смерті дружини опечалений і невдоволений народженням доньки граф Адріан-Юрій Дунін-Борковський подався у світи – в Індію, Африку та на Цейлон. З науковою передусім метою. Був знаним ентомологом, мав цінні збірки-колекції метеликів. Заради набуття рідкісного екземпляра вирушав у небезпечні подорожі, міг роками шукати унікальний вид метелика, як це було з ним у Сахарі, коли вчений два роки чекав на появу метелика Антімахуса. Потрібно зауважити, що цей рідкісний метелик лише тоді спускався з високих пальм на землю, коли випадали дощі. Адріану Дуніну-Борковському пощастило заволодіти аж трьома екземплярами Антімахуса. І коли працівник російського посольства в Парижі (також пристрасний ентомолог-любитель, до того ж родом із Волині) допоміг Дуніну-Борковському повернути конфісковані царським урядом маєтки, вдячний граф подарував дипломатові один екземпляр Антімахуса зі своєї колекції. Оскільки Адріан Дунін-Борковський мав французьке громадянство і не бажав жити на території Російської імперії, він запропонував російській владі на виручені від продажу його маєтків кошти побудувати в Україні притулок для старих людей і невиліковно хворих. Царський уряд упродовж двох років розглядав це клопотання і врешті-решт відмовив. Розчарований граф махнув на маєтки рукою і повернувся до Франції.
Та поки батько перебував у наукових експедиціях, дитина залишалася під опікою дядька Еугеніо де Кастро Ляцерда і Медінацелі Фернандес де Кордоба і Фіґероа – старшини королівської гвардії в Мадриді – та бабусі Теофіли Дуніної-Борковської з давнього литовського роду Довмонтовичів, яка прибула до Іспанії перед народженням онуки з Волині – родового помістя Великі Борки. Від назви села Борки, в якому осіла родина Дуніних, і походить друга половина прізвища цього нормансько-давньоукраїнсько-литовсько-польського роду.
Згодом Наталена Королева, яка, до речі, аж до першого одруження в 1915 році мала прізвище матері (хоча прізвище батька теж записано під час реєстрації її народження, аби не вважалося, що дитина не має законного батька), заглибиться і в генеалогію родини Дуніних. Дізнається, що предок її батька був данського походження, з’ясує, що назва їхнього родового знаку «Білий Лебідь» походить від прізвища одного з предків-варягів (попередника данця) Швено, яке в перекладі й означає «лебідь», висловить припущення, що варяг Вілфред Швено прибув до Київської Русі разом із Рюриком10. Навіть більше, Наталена Королева стверджуватиме, що в родинному архіві Дуніних
