обличчя мого малого судді:
– Він точнісінько такий, як я хотів! Як по-твоєму, баранцеві треба багато трави?
– Чого ти запитуєш?
– Бо в мене все маленьке…
– Йому вистачить. Я намалював тобі малого баранця.
Хлопчик нахилився над малюнком:
– Не такого вже й малого… Ти ба! Він заснув…
Отак я познайомився з Маленьким Принцом.
Ось його найкращий портрет, який згодом я зміг намалювати.
Розділ III
Я довго не міг збагнути, звідки з’явився Маленький Принц. Він ставив мені багато запитань, але, здається, ніколи не чув моїх. Тільки випадково мовлені слова мало-помалу розкрили мені його таємницю. Скажімо, вперше помітивши мій літак (я не малюватиму його, для мене це надто складно), він запитав:
– Що це за річ?
– Це не річ. Він літає. Це літак. Мій літак.
Я пишався, сказавши малому, що вмію літати. А він аж вигукнув:
– Як? Ти впав із неба?
– Авжеж, – скромно кивнув я.
– Ох! Яка дивина!..
Маленький Принц задзвенів переливчастим сміхом, що страшенно роздратував мене. Я не хочу, щоб із мого лиха сміялися. А потім хлопчик додав:
– Що ж, отже, й ти небесний прибулець! А з якої планети?
Я одразу побачив просвіт у таємниці його присутності й притьмом запитав:
– То ти з іншої планети?
Та хлопчик не відповів. Він похитував головою, пильно роздивляючись мій літак:
– У такому ти й справді не міг прибути здалеку…
Хлопчик надовго поринув у роздуми. Потім, діставши з кишені баранця, прикипів очима до свого скарбу.
Уявіть собі, як мене здивувало оте напівпризнання про «інші планети». Я спробував дізнатися більше:
– Хлопчику, звідки ти? Ти кажеш «у мене», де це? Куди ти хочеш забрати баранця?
Він відповів після мовчазних роздумів:
– Ящик, який ти дав, добрий тим, що вночі буде баранцеві за кошару.
– Звичайно. А якщо ти такий дбайливий, я дам тобі ще й мотузку припинати його вдень. І кілочок.
Мої слова, здається, приголомшили Маленького Принца.
– Припинати? Що за дурниця!
– Бо, якщо не припнути, він піде невідомо куди і заблукає…
Мій приятель знову розсміявся:
– І куди, по-твоєму, він піде?
– Куди завгодно. Куди очі спадуть…
Але Маленький Принц, споважнівши, заперечив:
– Пусте, таж у мене таке все малесеньке!
І, мабуть, сумовито, додав:
– Куди очі спадуть, далеко не зайдеш…
Розділ IV
Отак я дізнався другу вкрай важливу річ: планета, з якої прибув Маленький Принц, навряд чи більша за будинок!
Це не дуже й здивувало мене. Я знав: крім великих планет, як-от Земля, Юпітер, Марс і Венера, яким дали назви, є сотні інших планет, інколи таких малих, що їх
