style="font-size:15px;"> Коли мітинг добігав кінця, Єльцин раптом отримав довгожданий сигнал підтримки. По міському каналу телефонного зв’язку (не від’єднаному КДБ) залунав голос Буша. Нарешті президенту США вдалося хоч до когось додзвонитись. Удень 19 серпня, за кілька хвилин до того, як Буш, перебуваючи ще в Кеннебанкпорті, дав першу публічну, дуже стриману оцінку путчу, Андрій Козирев, 40-річний єльцинський міністр закордонних справ, викликав у Білий дім Джима Коллінза, американського повіреного. Він хотів вручити Коллінзу лист Єльцина для Буша. «Я звертаюся до Вас, пане Президенте, – писав Єльцин, – у надії привернути увагу всієї світової спільноти і передусім Організації Об’єднаних Націй до подій в СРСР, до необхідності повернути законну владу і відновити М. С. Горбачова на посаді Президента СРСР»141.
До середини ранку у Вашингтоні вже отримали єльцинський лист, і заступник радника з нацбезпеки Роберт Ґейтс зачитав його по телефону Бренту Скоукрофту, який разом із президентом летів зі штату Мен у Вашингтон. Після короткої дискусії Буш і Скоукрофт вирішили, що лист – достатня підстава для жорсткішої позиції адміністрації щодо путчу. Розставляти акценти довелось обережному Скоукрофту. Генерал пішов у хвостовій відсік літака спілкуватися з пресою. Перед об’єктивами камер він заявив, що всі змовники – вихідці з консервативного крила, мета путчу – відмовитися від реформ, і уряд США не підтримує цього кроку, продовжує вважати його «позаконституційним». Нехай це не зовсім відповідало очікуванням Єльцина, але президентська адміністрація дрібними кроками посунулася до жорсткішої позиції щодо путчу та путчистів. Лист Єльцина був першим офіційним зверненням Москви до Вашингтона, та президент Росії не єдиний того ранку стукав в американські двері142.
Радянський посол Віктор Комплектов, один із кількох радянських посадовців, котрі супроводжували Буша в київській поїздці кілька тижнів тому, побував у Держдепі, а потім – в американському Білому домі. І там, і там він передав послання від своїх нових кремлівських керівників. «Я передаю Вам це повідомлення у справді критичну мить у долі Радянського Союзу та в міжнародному становищі», – так починалося звернення Геннадія Янаєва до Буша. У листі йшлося про рішення змовників вести антиперебудовчу політику і водночас містилась обіцянка продовжувати реформи. Наприкінці послання, складеного спецами Крючкова, була коротенька дописка Янаєва, у якій непрямо спростовувалась офіційна версія хвороби Горбачова. «До Вашого відома, – писав Янаєв, – Михайло Сергійович перебуває в повній безпеці, його життю ніщо не загрожує». Лист від Янаєва Комплектов вручив Ґейтсу, який чергував у Білому домі та був на той момент найстаршим посадовцем. «Я обійшовся без люб’язностей і світських розмов, узагалі намагався створити видимість максимально прохолодної атмосфери», – так згадував пізніше Ґейтс цю зустріч143.
Він
American Embassy, Moscow to Secretary of State, Washington, August 19, 1991, “Charge’s Meeting with RSFSR Foreign Minister: Yeltsin’s Next Steps and Letter for President Bush,” Bush Presidential Library, Presidential Records, National Security Council, Nicholas Rostow Series: USSR (Coup), no. 2; “Yeltsin’s Letter to President Bush,” Bush Presidential Library, Presidential Records, National Security Council, Nicholas R. Burns Series, Subject Files: USSR Coup Attempt August 1990 [[sic]], no. 1.
Beschloss and Talbott,
Undated letter from Vice President Yanaev to President Bush, Unofficial Translation, Bush Presidential Library, Presidential Records, National Security Council, Nicholas R. Burns Series, Subject Files: USSR Coup Attempt August 1990 [[sic]], no. 1; Memo from Ed A. Hewett, “Meeting between Ambassador Viktor Komplektov and Robert Gates,” Bush Presidential-Library, Presidential Records, National Security Council, Nicholas R. Burns Series, Subject Files: USSR Coup Attempt August 1990 [[sic]], no. 1; Gates,
