Ми переконалися, що несвідомі душевні процеси лежать «поза часом». Це, перш за все, означає, що вони не впорядковані хронологічно, час нічого в них не змінює, уявлення про час немає сенсу до них застосовувати. Цю негативну властивість можна ліпше зрозуміти шляхом порівняння зі свідомими психічними процесами. Наше абстрактне уявлення про час майже залежить виключно від якості роботи системи W-Bw і має відповідати самосприйняттю цієї останньої. За такого способу функціонування системи має обиратися інший шлях захисту від роздратування. Я знаю, що ці твердження видаються доволі туманними, але змушений тут обмежитися такими натяками.
Ми зазначали, що жива бульбашка має бути забезпечена захистом від подразників із довкілля. Перед тим ми також стверджували, що найближчий її корковий шар має бути диференційованим органом для сприйняття подразнень ззовні. Цей чутливий корковий шар, майбутня система Bw, отримує збудження також зсередини. Розташування цієї системи між зовнішніми і внутрішніми впливами та відмінності умов для впливів із того чи іншого боку є вирішальними обставинами для роботи цієї системи та всього психічного апарату. Проти зовнішніх впливів існує захист, який зменшує силу цих подразнень до вельми помірних доз; щодо внутрішніх впливів, такий захист неможливий, збудження глибоких шарів безпосередньо і не зменшуючись поширюється на цю систему, причому характер перебігу цих процесів викликає низку відчуттів задоволення і невдоволення. У всякому разі збудження, що походять від них, ліпше відповідають способу роботи цієї системи за своєю інтенсивністю і за іншими якісними властивостями (наприклад, за своєю амплітудою), ніж роздратування, спричинені подразниками з довкілля. Усі ці обставини остаточно визначають дві речі: по-перше, переважання над усіма зовнішніми подразненнями відчуттів задоволення і невдоволення, які виступають індикаторами процесів, що відбуваються всередині апарату; по-друге, діяльність, спрямовану проти таких внутрішніх збуджень, які призводять до надмірного збільшення невдоволення. Звідси може виникнути схильність ставитися до них таким чином, ніби вони здійснюють свій вплив не зсередини, а ззовні, щоб до них можна було застосувати ті ж самі захисні заходи, що застосовуються проти зовнішніх подразників. Таким є походження проекції, що їй належить така вагома роль у виникненні патологічних процесів.
У мене складається враження, що ми наблизилися до розуміння панування принципу задоволення; але ми ще не з’ясували, як бути з тими випадками, які цьому принципу суперечать. Тому зробимо наступний крок. Подразники ззовні достатньо сильні, щоб пробити захист від зовнішніх роздратувань, ми називаємо травматичними. Я вважаю, що поняття травми передбачає виникнення загрози для захисту від роздратувань, в інших випадках ефективному. Така подія, як зовнішня травма, напевне викличе величезний розлад в енергетиці організму й урухомить усі захисні засоби; принцип
