третьому перехресті ми повернули направо і побачили похилу вивіску готелю «Морзірка». Замість обіцяного Декого за конторкою сиділа товста жінка з котячим обличчям.
– Драстє, – нервово сказала вона. – Я вас уже зачекалася. Де забарилися?
– Ніде, – відповіла я.
– Я так і думала. Давайте сюди перепустки.
Ми відкріпили перепустки і передали господарці.
– Заселяйтесь! Кімнати для вас готові.
– А куди йти? – запитав Клоп.
– Прямо по коридору, а далі видно буде.
Ми так і зробили: пішли по коридору і непомітно для себе заселилися. Нам з Діаною дістався номер із сірими стінами і двома залізними скрипучими ліжками. Між ліжками на тумбочці стояла вазочка із засушеною, червоною трояндою. Рожева Миша, пред’явивши віпове посвідчення, отримала відмінний номер люкс. У неї у ванній виявилося джакузі з морською водою. Наші чоловіки-привиди зайняли схожий на наш з нянею номер. Клоп і Маринка отримали комірчину розміром із собачу будку. Не встигли ми з Діаною вимити руки, як пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила господиня готелю:
– Негайно зайдіть до мене.
Уся наша команда зібралася навколо неї.
– Зараз приїде поліція і всіх вас заарештує, – холоднокровно оголосила вона.
– За що? – закричали ми.
– За те, що ви обдурили Суринамську Піпу. Ви їй сказали, що приїхали сюди на позаминулий всесвітній конгрес привидів, а насправді ви приїхали сюди по-шпигунськи шукати ваших родичів, що втопилися!
– Неправда! – вигукнув Матіас.
– Що неправда? – обурилася господиня. – Я сама чула, як ви, – вона вказала пальцем на Матіаса, – сказали, що шукаєте…
– Я нічого подібного не говорив!
– Подвійна брехня. У мене все записано! Суха червона троянда у вазі – моя підслушка.
– А що поганого в тому, що ми шукаємо своїх батьків? – не витримав Клоп.
– У нас тут ніхто нікого ніколи не шукає! – заявила господиня. – Це заборонено законом!
– Гаразд, – миролюбно сказав Едвард, – переходьте, господине, на нашу сторону, а за це ми вас, господине, покатаємо на підводному човні. Буде незабутня подорож.
– На підводному човні? Ой, хочу! – зраділа господиня. – Тут узагалі так нудно… Тільки я товста! Я залізу?
– Проштовхнемо! Ми любимо товстих, – вишкірив зуби Матіас.
– Вважайте, що я вже ваша. Поліція відміняється! А що сталося з вашими родичами?
– Утопилися, – зітхнув Клоп.
– Будемо сподіватися, що вони перетворилися на русалок! – вигукнула господиня.
– Ось і я кажу, що без надії жити не можна, – зрадів Едвард. – Однак якщо її мама і могла перетворитися на русалку, то як бути з татами?
– Чоловіки теж бувають русалами. Тільки на них у цій якості ніхто досі не звертав уваги, і тому вони фактично не існували. Втім, мені говорили, часи змінюються.
– У вас у місті є склад
