Рожева Миша. Віктор Єрофєєв

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Рожева Миша - Віктор Єрофєєв страница 4

Рожева Миша - Віктор Єрофєєв Великий російський роман

Скачать книгу

бляклому тумані? Та ви поет!

      – Медичний факт, Іване Іллічу! – солідно промовив доктор Ляло, важко вимовляючи просте татове ім’я по батькові. – Я приймаю пологи чотири тисячі сорок третій раз.

      – Нічого собі! – послужливо, по-російськи ахнув Іван Ілліч.

      – Без жодного браку! Які в неї довгі пальчики!

      – Як у мене! – Тато виставив свою п’ятірню.

      – У мене теж довгі! – раптом з пологового столу відгукнулась мама, притискаючи моє новонароджене тільце до своїх апетитних сісь другого з половиною розміру.

      Чоловіки повернулися до неї, як у кіно.

      – Ви вже вибрали ім’я для дівчинки? – звернувся французький комік, доктор Ляло, до моїх батьків.

      – Маруся! – хором вигукнули мама і тато.

* * *

      Подарунки розмножилися. Вони ділилися на довгі та короткі. Короткі швидко набридають. Вже на другий день з ними нудно. Наприклад, я люблю ведмежат. У мене ціла колекція: великих, крихітних, коричневих, білих, авторських, дореволюційних з протертим плюшем і відірваним оком-ґудзиком, надсучасних, спортивних, з очами, що крутяться, як блюдця… Тато гладить їх і зітхає:

      – Кохання до ведмедів – велика таємниця. З ведмедями, Марусю, я стаю людянішим.

      – Але, тато, – з легким докором кажу я, – одних ведмедів я швидко забуваю, а з іншими не можу розлучитися. З блакитним Сержиком я сплю давно і не уявляю, як без нього взагалі можна спати!

      Чим більше мені дарували подарунків, тим коротшими вони ставали, але Сержик вижив. Що в ньому особливого? Та нічого! Але він вижив. На Новий рік подарунок обіцяв бути довговічним. Навіть ось що: чи то мені його дарували, чи то я заради подарунку сама стала подарунком.

* * *

      Замість ялинки ми прикрасили у вітальні молодий стрункий кипарис.

      – Краби! Краби! – сповістив тато.

      Гості за довгим столом по-святковому пахли. Вони трохи злиплись, як вареники в горщику, від жари та вина. Вони видали гастрономічний крик радості. За столом сиділи дорослі різних народів. З росіян – татів однокласник письменник Коханов. Хлопчаками вони разом мучили дівчаток і кішок. Була напівсива родина французів-виноробів, і був веселий голландець, який пив їхнє вино і все випив. Троє іспанців-фотографів, голосно плямкаючи, їли креветки. Причвалав здичавілий американець з білою пов’язкою на голові. Власник бару на нудистському пляжі. Ми часто ходили до нього на пляж, і там я остаточно переконалась, що людям личить бути голими. Коли люди голі, вони стають значно добрішими, не кричать, не сваряться, сором’язливо посміхаються. Вдягнутий чоловік ніколи просто так не запропонує мені морозиво, а голі чоловіки на пляжі кидаються наввипередки пригостити мене морозивом у барі… Я завжди обираю мангове… Воно таке смачне! Поруч з американцем сидів рудий поляк в обіймах своєї дружини-угорки. Вони дулися одне на одного, але обійматися не припиняли.

      Татів приятель, фін-перекладач, трохи пахнув клопами. Новий рік не став для нього виключенням. Інший близький татів

Скачать книгу