років. Гора «Світ Пола» стане пам’ятником юнакові і в той же час буде дарувати людям радість, а певний відсоток доходів від її комерційного використання відраховуватимуть до дитячих добродійних організації. Тепер ви розумієте, що я не перебільшую, коли кажу, що «Дрімленд» – вершина моєї кар’єри.
Але, можливо, йому хочеться перевершити самого себе?
Екслі знову посміхається.
– Наступного тижня, – каже він, – я збираюся звернутися до Окружної ради з реконструкції та розвитку, а також до Лос-Анджелеського парламенту. Йтиметься про вартість масових перевезень в Південній Каліфорнії і про необхідність зв’язати південні міста штату новими шосе. Чесно кажучи, я хочу отримати замовлення на будівництво мережі шосейних доріг і збираюся запропонувати уряду штату вигідну угоду.
А далі?
Екслі посміхається й зітхає.
– Знайомі постійно дістають мене проханнями піти в політику. Мовляв, з мене вийде чудовий мер, губернатор, сенатор та Бог знає хто ще. Але я завжди кажу, що Флетчер Боурон, Дік Ніксон та Ерл Воррен – мої друзі.
Та чи означає це, що він виключає для себе можливість політичної кар’єри?
– Я нічого не виключаю, – відповідає на це Престон Екслі. – Не в моїх правилах встановлювати собі обмеження.
І, як з’ясували репортери, його син Едмунд, віднедавна сержант Відділу детективів поліції Лос-Анджелеса (відділок «Голлівуд»), дотримується такого ж життєвого кредо. У недавньому поліцейському скандалі, відомому, як «Криваве Різдво», Ед Екслі на суді продемонстрував справжній героїзм, і тепер перед ним відкрилися широкі можливості, хоча він і твердо націлений на кар’єру поліцейського. В інтерв’ю нашому кореспонденту в літньому котеджі сім’ї на озері Ерроугед Екслі-молодший сказав:
– Я прагну лише приносити користь, стати хорошим детективом й успішно розслідувати злочини. Мого батька прославила справа Лорена Атертона – маніяка, страченого у 1934 році за вбивство шести малюків, зокрема хлопчика-кінозірки Віллі Веннерголма, – і мені хотілося б розкривати справи такого ж масштабу. Для цього дуже важливо опинятися в потрібний час в потрібному місці, але, крім цього, необхідний якийсь внутрішній потяг до розгадування таємниць та наведення порядку у хаосі. Думаю, це необхідно, щоб стати добрим детективом.
Екслі, безсумнівно, опинився в потрібний час у потрібному місці восени 1943 року, коли він, єдиний, хто вижив у запеклій сутичці з противником, самотужки прорвався через три окопи, сповнені японських піхотинців. Він опинився в потрібний час в потрібному місці, коли його смілива заява розбила кригу мовчання про той ганебний інцидент, що відбувся в Центральному відділку поліції у Святвечір. Але хай про ці переломні моменти його життя розповість сам Ед Екслі.
– Це в минулому, я зараз повністю зосереджений на майбутньому. Працюючи у Відділі детективів, я набираюся безцінного досвіду, але від батька і
