демографії нової спільноти. Типовий користувач Інтернету – це більше не білий американський комп’ютерник із Каліфорнії. Понад половина користувачів тепер мешкають в Азії, а ще 15 % – в Африці. Джейкоб Нільсен, один із перших розробників Інтернету, якось сказав про зміни «обличчя» користувача Інтернету так: «За статистикою, типовий новий користувач – це, імовірно, 24-річна жінка з Шанхая».
Половина населення світу вже перебуває онлайн, а інша половина невдовзі там опиниться. За прогнозами, до цієї величезної цифрової екосистеми щороку приєднуватимуться сотні мільйонів нових користувачів. Здебільшого це трапиться в країнах, що розвиваються, де сьогодні мешкає дві третини онлайнового населення. Розвиток Інтернету там перевищив розширення базової інфраструктури. У південних регіонах Африки швидке запровадження смартфонів протягом наступних п’яти років призведе до подвоєння кількості підключень до мобільної широкосмугової мережі. За оцінками Ради нацбезпеки США, на півдні Африки та Азії доступ до Інтернету мають більше людей, ніж до надійного електропостачання.
Урешті-решт, від Інтернету сьогодні нікуди не подітися. Всі, хто захоче уникнути його покриття, не досягнуть у цьому успіху. Навіть віддалені райони Афганістану та Конго користуються вай-фаєм. У базовому таборі на горі Еверест за 5300 м над рівнем моря стомлені альпіністи можуть натрапити на повністю функціональне кіберкафе. Тим часом за сотні метрів під поверхнею Землі ВПС США почали переробляти комунікаційні системи своїх ядерних бункерів. Одне з удосконалень – забезпечення людям, що спостерігатимуть за армагеддоном, доступу до Facebook.
Усі ці люди в усіх згаданих місцях скеровують онлайн-світ, що вже й так зріс до неосяжних розмірів. Хоча кількість веб-сайтів перевищила мільярд ще десь у 2014-му, невідомо скільки ще мільйонів криється в «глибокій павутині», прихованих від допитливих очей Google та інших пошуковиків. Якщо порахувати весь контент із унікальною веб-адресою, що був створений по всіх соцмережах, то кількість інтернет-вузлів зросте до багатьох трильйонів.
У певному сенсі Інтернет пройшов шлях усіх засобів комунікації минулого. Після десятиліть неприборканого розширення павутина потрапила під контроль кількох велетенських корпорацій. Вони надто великі, щоб зазнати краху, а якщо й зазнають, то неминуче потягнуть за собою велику частину світового бізнесу.
Але в іншому очевидному сенсі Інтернет геть не схожий на своїх попередників. Онлайн-повідомлення може облетіти земну кулю зі швидкістю світла, залишаючи таких, як бідний марафонець Фідіппід, за бортом. Повідомлення не потребує жодних обтяжливих дротів чи роботи оператора. Воно може подолати мовні бар’єри завдяки простому натисканню кнопки.
Проте повідомлення – це також інструмент масової передачі, непорівняно швидший за друкарський верстат і вільніший, ніж радіо та телебачення. Усі обміни повідомленнями щохвилини приєднуються до мільйонів інших,
