щодня: відкрив соціальну мережу, щоб поскаржитися.
«Над Абботабадом о першій ночі ширяє гелікоптер (рідкісний випадок)», – твітнув він спершу. А коли протягом кількох наступних хвилин «котики» розпочали свою операцію, Атар опублікував цілу купу скарг, що нагадували новинні репортажі. Коли перший гелікоптер полетів геть із тілом бен Ладена та жорсткими дисками з даними про зв’язки Аль-Каїди, Атар твітнув: «Лети звідси, гелікоптере, – поки я не дістав свою здоровезну мухобійку:-/». А коли «котики», що залишилися, підірвали збитий гелікоптер та завантажились у запасний, Атар поширив новину про вибух. «Сильний гуркіт до тремтіння вікон тут, у Абботабаді… Сподіваюся, це не початок чогось поганого:-S».
Вісім годин по тому одну з найважливіших подій десятиліття нарешті підхопили традиційні ЗМІ. На каналі NBC тоді йшов випуск «Зіркового кандидата». Дональд Трамп саме пояснював, чому «заново наймає» співачку Ла Тойю Джексон, коли передачу перервали. У несподіваному прайм-таймовому зверненні президент Обама оголосив, що в Пакистані відбувся таємний рейд і що Усама бен Ладен мертвий. «Справедливість перемогла», – підсумував президент. По всіх Сполучених Штатах люди танцювали на вулицях. А за тисячі кілометрів звідти Атар дійшов власного висновку. «Отакої: тепер я – той, хто вів живий блог про рейд проти Усами, сам того не відаючи».
В Абботабаді ці повідомлення просочилися в пообідді – цівкою, що швидко перетворилася на стрімкий потік. Кількість підписників Атара у Twitter підскочила з 750 до 86 тисяч. Його закидали проханнями про інтерв’ю та запитами в друзі. Місцеві журналісти ринули до його кав’ярні, щоб поговорити віч-на-віч. Непокоїло тільки, що дедалі більше людей онлайн звинувачували Атара в шпигунстві на користь американського чи пакистанського уряду. Вони стверджували, що тільки так Атар міг довідатися про надтаємну військову операцію.
Але правда була простішою та показовішою: Согаїб Атар випадково опинився поруч, мав напохваті комп’ютер та акаунт у соцмережі.
За часів першого інтернет-буму 1990-х його теоретики провіщали, що зв’язаний мережею світ призведе до хвилі так званого «розосередження». Вони описували, як, прибравши потребу в «проміжних» сервісах, Інтернет підірве всі усталені галузі. Незабаром розосередження перебудувало чимало царин: від роздрібної торгівлі (Amazon) і послуг таксі (Uber) до знайомств (Tinder). Випадок Атара продемонстрував, що галузь збору інформації зазнає такого самого розосередження. Репортер більше не мав бути неодмінно акредитованим журналістом і працювати на велику службу новин. Його роботу могла виконати будь-яка людина, що перебувала в потрібному місці в потрібний час. Але такий зсув стосувався не лише новинних репортажів. Він також змінював усіх, хто використовував цю інформацію: громадян, політиків, солдатів чи шпигунів.
У сюрреалістичній історії Согаїба Атара крився й ще один урок, непомічений багатьма в той час, але болісно очевидний спостерігачам у розвідспільноті США. Операція «Спис Нептуна» –
