Лондона і Кембриджа над буддійськими рукописами. Це спрямування захопило й Вернадського – він особливо цікавився тим, як буддизм трактує єднання людини і природи. Життя було яскравим і несподіваним, як мерехтливий калейдоскоп. Вернадський навіть забув про необхідність захистити магістерську дисертацію, про яку йому нагадав Докучаєв. Він переїздить до Франції, де напружено працює в лабораторіях Ле Шательє над проблемою хімічного диморфізму. Цей термін означає здатність одних і тих самих хімічних сполук з’являтися в різних кристалічних формах. На той час було відомо сотні таких форм, і Вернадський був твердо переконаний, що диморфізм – загальна властивість матерії.
У Париж прибуває дружина Вернадського з сином Георгієм – Гулею, як називали його батьки. І тут з нагоди святкування сторіччя Великої французької революції відкривається славетна Всесвітня виставка 1889 року. Вона знаменувала собою торжество тодішньої науки і техніки, бурхливий прорив людства до нових вершин пізнання. На виставку Василь Васильович Докучаєв представив свою колекцію ґрунтів. Щоб оформити це, він просить Вернадського підготувати на виставці відповідний стенд.
Інтелектуальна Європа, свобода висловлення думок, спілкування з відданими служителями науки не минули даремно. Володимир Іванович систематизує свої знання, прагне до об’єднання різних підходів до наукового пізнання. І ось урешті в Петербурзі він читає лекцію «Про поліморфізм як загальну властивість матерії». Уражені науковою ерудицією лектора, його привітали Докучаєв і Тимірязєв.
Окрилений успіхом, за настійливим проханням Докучаєва Вернадський пише до словника Брокгауза і Єфрона статтю про генезис мінералів.
Докучаєв звертається до Вернадського як до знавця з мінералогії, кристалофізики і хімії, щоб він з’ясував «індивідуальність і життя кристалічних неподільних». Сам Володимир Іванович відповідав учителю, що він бачить у кристалах відсутність зв’язку з живими істотами. На його думку, всі спроби побачити натяки на переходи, не кажучи вже про ймовірні переходи між сферами органіки та неорганіки, не відповідають фактам. «Індивідуальність» кристала відповідає особливостям хімічного елемента. Кристал – це чистий однорідний стан твердої матерії. Жодні сили, які проявляються в живих організмах, не схожі на кристалічні зв’язки, оскільки живі організми завжди мають різнорідне середовище.
Живе від живого
І тут Вернадський підходить уже до філософського визначення матерії. Він стверджує ідею про матеріально-енергетичну відмінність живого організму від неживих тіл природи. Геніальний розум Вернадського проводить несподівані паралелі між різноманітними явищами, він бачить, коли вжити слова Григорія Сковороди, не фарби, нанесені на полотно, а цілісну картину, малюнок живої натури, уламок величного творіння всесвіту. До речі, мислення Вернадського дуже нагадує сковородинські «ребуси» і систему символів, які також утворювали цілісну картину світу. Вернадський, як і Сковорода,
