науки, уміти пов’язувати їх, знати методи набуття знань і потім знати окремих фактів стільки, скільки потрібно для розуміння загальних висновків, для практичного життя, для розвитку галузі науки, нею обраної. Поділ на науки чисто довільний».
Уже тоді Вернадський приходить до думки, що життя – явище космічне, а не суто земне. Думки Вернадського весь час повертались до «живої речовини». Так він називав сукупність однорідних живих організмів. Він переходив у своєму викладанні мінералогії від вивчення хімічних сполук, якими є мінерали, до вивчення хімічних елементів, що входили до їхнього складу. Усе більше переконується він у значущості елементів живого органічного світу. Роль живої речовини у виникненні таких елементів, як кисень, вуглець, азот, фосфор, він з’ясував давно, але виявилось, що таке ж важливе значення жива речовина має і у формуванні таких далеких від організмів елементів, як кремній, залізо, марганець, мідь, алюміній.
Нарешті Вернадський упритул підходить до науки про життя: «З погляду необхідності ми уявлення про природу змушені розбити на ряд «наук», пов’язаних між собою безперервним ланцюгом переходів…
По-перше, ми розглядаємо матерію та її властивості поза явищами, які поволі перед нами з’являються; астрономія, геологія і т. ін. Нарешті, наука про життя».
За розрахунками Вернадського, половина відомих на той час хімічних елементів була тісно пов’язана в своїй історії виникнення з живою речовиною. А ці елементи за вагою складають майже всю земну кору, і, звичайно, загадка життя перетворюється в загадку утворення і системності самої планети.
Зелена лампа в кабінеті науковця все частіше загоряється серед ночі. На темному тлі вікна проступають рясні зірки. Чарівний купол небес схиляється над дослідником. Він наче відчуває серцебиття всього космосу. Нервово встромляє він перо в каламар. На папері розповзається велика темно-фіолетова чорнильна пляма. Перо домальовує схожі на нервові волокна розтоки від розлитого чорнила, а потім на папір лягають слова-запитання, слова невгамовного, як океан, людського розуму…Чи був коли-небудь початок життя і живого, чи життя і живе – такі ж вічні основи космосу, якими є матерія і енергія? Чи живе і життя характерні тільки для однієї Землі, чи це загальна властивість космосу? Чи в готовому вигляді прийшло життя на планету?
Знову заскрипіло перо, рядки, скособочившись, наче від вітру, доносять до нас живий подув пульсуючої думки: «Тоді життя – це така ж частина космосу, як енергія і матерія… по суті, всі міркування про принесення на землю зародків живого з інших небесних тіл в основі своїй мають думки про вічність життя».
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской
