від мене?
Губи Хасана тремтять, як і усе його нутро.
– Правди, – каже Томас Лейл і кулаком своєї правиці б’є Гула в самісіньке обличчя.
Кров ллється з носа Хасана, і він розуміє, що американець щось там зламав.
– Я можу тебе вбити, але я цього не робитиму. Я буду знущатися над тобою доти, доки ти не скажеш мені усе, що знаєш. Мені потрібна інформація, і я її витягну з тебе, чого б мені це не вартувало. Час у мене є. А у тебе, Хасане, його вже нема. Нема і ніколи не буде.
Гул намагається рукою зупинити кров, але то справа марна. Нестерпно болить ніс. Він думає. Він вагається. Він розуміє, що цей американець не відчепиться від нього. Він вже знає, що стане зрадником. Не заради порятунку власного життя, а виключно з метою припинити цей біль, зупинити ці тортури.
– Абу Ахмед аль-Кувейті[14], – говорить Томас Лейл і хапає Хасана Гула за зламаний ніс. – Говори, сволото! Кажи усе, що знаєш про нього!
Гул верещить, наче скажена істота. Біль пронизує усі частини тіла, у вухах б’є невидимий барабан, а на голову опускається кувалда. Він радий відповісти, але не може цього зробити, бо американець ніяк не хоче відпускати його бідолашного носа. Тим часом Томас Лейл вираховує про себе секунди, аби кульмінація його екзекуції справила справжній, шоковий ефект.
Врешті-решт, він відпускає ніс Хасана Гула і долонями б’є йому по вухах. Гул ледве не втрачає свідомість, але Томас Лейл не дає йому цього зробити.
– Говори! – кричить він Хасану і виливає йому на голову пляшку води.
Терорист та член Аль-Каїди, а саме таким і є Хасан Гул, приходить до тями. Він готовий говорити, а там будь що буде. Він розуміє, що смерті йому не оминути. Як не від рук цього клятого американця, так від рук його братів мусульман.
«З тобою покінчено, Хасане. Ти – живий мрець. Але ти скажеш усе, що хоче знати цей виродок. Ти скажеш йому, бо іншого виходу в тебе наразі не існує. Ти просто не витримаєш тортур», – подумки звертається до самого себе Хасан Гул і починає говорити.
– Він з Кувейту, – каже Хасан, – Абу Ахмед є довіреною особою Халіда Шейха Мохаммеда і Абу Фараха. Деякий час ми не бачили його. Не знали, де він. А потім він знову з’явився, наче нікуди і не зникав. Ніхто не задавав йому зайвих питань. У нас так не роблять. Але усі ми зрозуміли, що він зникав не просто так.
«Абу Ахмед був з цим покидьком. Він знає, де бен Ладен. Відслідковуючи кур’єра, ми вийдемо і на ворога», – каже собі Томас Лейл і йде геть, залишаючи Хасана Гула наодинці з його фізичним та духовним болем.
Потім починається скандал з секретними в’язницями ЦРУ і Лейл ледве не втрапляє в халепу, коли у Вашингтоні лунають заклики покарати агентів розвідки, які були причетні до тортур. Той скандал вдається зам’яти і Лейл повністю концентрується на особі Абу Ахмеда аль-Кувейті.
Згодом американець дізнається справжнє ім’я терориста. Під цим псевдо ховається Ібрагім Саїд Ахмед. Уродженець села Мартунг, що
