країні Олена Теліга – член організації українських націоналістів (ОУН) – будівничих незалежної української держави… І постріл у гестапівському підвалі!.. Україна вже радянська – і цілковите забуття «української посібниці фашизму», просто мовчанка… Україна Незалежна… І, здається, ніби саме зараз видатна українська поетеса Олена Теліга – на п’єдесталі борців за національне визволення України. Але в той же час цей факт вперто намагаються піддати сумніву… Тут все непросто. І зі зведенням на п’єдестал, і зі спробами низвергнення з нього…
25 лютого 2017 року на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» мер Києва відкрив пам’ятник Олені Телізі. Аж у 2017 році! Нарешті!.. Та не минуло й місяця, як проти ночі 18 березня монумент було спаплюжено – облито червоною фарбою. Неподалік від нього стоїть хрест, присвячений загиблим воїнам Української Повстанської Армії, який неодноразово, і цього разу зокрема, був осквернений. Осквернителів, мабуть, шукати за однією адресою? Невже збувається гірке пророцтво українського поета-шістдесятника Василя Симоненка:
Ми топчемо і ворогів, і друзів,
О бідні йорики, всі на один копил.
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил…
Хочеться краще пізнати й зрозуміти видатну українку, але важко докопатися до істини, оскільки ім’я, як і життя Олени Теліги, оповиті численними легендами: реальні факти так сильно переплелися з припущеннями, що їх дуже важко відділити одне від одного. Що вже казати і про те, що чимало висновків й оцінок нерідко засновані на довільних здогадках, тому зовсім не дивно, що часом один біограф спростовує іншого.
Отже, шановний читачу, маю на меті і відчуваю нагальну потребу відтворити справжній образ Олени Теліги, і – як би пафосно не звучало – назавжди вписати його в історичний меморіал славетного українського жіноцтва, борців за національне визволення українського народу.
Можна сміливо сказати, що наразі Олена Теліга існує у свідомості наших сучасників насамперед як постать історична. І справді, видатна українка чимало зробила для розвитку держави. Український письменник, мислитель, ідеолог дерадянізації, політв’язень радянського режиму Євген Сверстюк виразив своє образне бачення Олени і ставлення до неї надзвичайно емоційно:
Олена Теліга будувала образ України поверх усіх політичних поділів і понад історичними проваллями… (…) В образі Олени Теліги ми бачимо єдність слова і чину, а це і є мірою людської справжності… (…) Українська націоналістка, яка не писала патріотичних віршів і гасел. Пройнята ідеєю рівності жінка, яка сахалася мужеподібних героїнь і феміністок… Бездомна емігрантка, пройнята духом радості і містичною вірою в зорю нашого Києва… Поетка вічної тривоги… Але тривога її енергійна і радісна – тривога вільної людини, певної, що світ належить тим, хто має волю до боротьби.
На моє глибоке переконання, для того, щоб створити достовірний образ Олени Теліги, треба не дивитися на неї з певного кута зору, а заглибитись у її життя, проникнути у психологію петлюрівського і постпетлюрівського покоління українців. У 1918–1920 роках Олена Теліга діяла в еміграції, у плеяді українських подвижників-націоналістів, борців за незалежність України із гвинтівками у руках. У 1930–1940 роках вони, викинуті з України після поразки УНР, переживали важкі часи, але не втрачали віри у незалежність української держави, і, перебуваючи у колі бандерівців або мельниківців, діяли в ім’я високої мети…
Можна лише здогадуватися, куди поділися документи голови Спілки українських письменників Олени Теліги, заарештованої 9 липня 1942 року в окупованому нацистами Києві… Та і сама вона лишила по собі небагато уривчастих автобіографічних відомостей, розкиданих у листуванні з друзями, у приватних розмовах з ними. Тому моя розповідь, окрім її коротких уривчастих спогадів і міркувань, в першу чергу базуватиметься саме на численних відгуках та листуванні друзів Олени, з якими перетиналась її доля. Часто звертатимуся до роздумів із дослідження «Поетка вогняних меж. Олена Теліга» ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова, який вивів її у світ великої поезії та національно-визвольної боротьби. Зокрема зосередимо увагу на враженнях від спілкування з «Лєною», як він її називав, проникливого українського поета-націєтворця, великого шанувальника її творчості Євгена Маланюка.
Не оминемо також сумлінні напрацювання першого біографа Олени Теліги, українського політика і військового діяча, її друга й соратника по роботі у культурній референтурі (консультативна установа. – Прим. авт.) ОУН Олега Штуль-Ждановича, а саме – збірник «Прапори духу. Життя і творчість Олени Теліги». Зокрема стане в нагоді вдумливе упорядкування біографії й осмислення життя і творчості талановитої поетеси доктора історичних наук, однієї із засновниць Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги Надії Миронець.
Спробую відповісти й на питання про політичні переконання, хоча воно не виключає демагогічних і заздалегідь передбачуваних відповідей. Український
