корені». Допитливий дослідник творчості Олени Теліги Надія Миронець знайшла-таки витоки походження батька. Виявляється, у метричній книзі Миколаївської церкви села Кам’янки Куп’янського повіту Харківської губернії записано, що батьком Івана (дідом Олени) був «державний селянин Опанас Євстафійович Шовгеня», який народився 12 вересня 1874 року. Він уславився як відомий вчений, інженер- гідротехнік. Вірогідно, під час навчання і роботи в Росії його прізвище піддалося русифікації, і Шовгеня став Шовгеновим. Мати Юлія-Уляна (Юліянія) Степанівна (Стефанівна) Нальянч-Качковська була родом із Поділля, з давньої української православної священницької родини. Після закінчення бестужевських курсів, які вважалися вищим жіночим навчальним закладом, працювала вчителькою.
І на цьому пропоную припинити пошуки. Зрештою, річ не в тому, про що йдеться в паспорті у графі «національність» – чого тільки там не писано у різні часи… Спочатку треба прийняти як даність, і я не вперше про це кажу, що приналежність до нації визначається не за складом крові, оскільки це абсолютно нацистська позиція, а за світосприйняттям і душевідчуттям людини. Тобто українцем має вважатися той, хто себе ним відчуває. Зрештою, таке тлумачення національності людини визначає місце особистості в історії. Уже вкотре доводиться стверджувати неспростовне. Гоголь писав свої українські сюжети російською мовою, але у листах до матері визнавав себе українським письменником. Росіянку Марію Вілінську ми сприймаємо як українську письменницю Марко Вовчок. Батько Гната Хоткевича був поляком, мати – українкою, а ми його знаємо як видатного діяча української художньої культури. Юрій Клен, німець за походженням, до речі, друг Олени Теліги, став визначним українським поетом. І подібні приклади можемо наводити дуже довго.
Але ось тут з’ясовується несподіване: Олена відчула себе українкою не одразу. Почати б з того, що довго достеменно не було відомо, де і коли саме вона народилась. За одними відомостями, це могло статися у Санкт-Петербурзі 1907 року, її хрещеною матір’ю начебто була одна з найвідоміших представниць Срібної доби російської поезії Зінаїда Гіппіус. Але навряд чи це можна довести або спростувати… Може бути, мати Олени вчилась на бестужевських курсах разом із сестрою Зінаїди Гіппіус? Але це вже майже неможливо, оскільки Зінаїди на час хрещення Лєночки не було у Петербурзі…
Зі скрупульозних досліджень, проведених Надією Миронець, а саме – із копії запису про шлюб Олени (переклад з чеської) дізнаємось, що народилась вона 8 липня 1906 року у селі Іллінському Московської губернії, в Росії. Коли дівчинці виповнилось 5 років, сім’я з трьома дітьми (донькою та старшими братами Андрієм і Сергієм) переїхала до Санкт-Петербургу, де батько Олени, інженер-гідротехнік, який до цього викладав у московському інженерному училищі, пішов на підвищення і став доцентом Санкт-Петербурського політехнічного інституту, у якому викладав курс водних сполучень. Так, живучи у російськомовному оточенні, Олена була залюблена у поезію «срібної доби». Та й сама вона згадує, як,
