знаю, – відповів юнак. – Саме тому я й тут. Думаю, мені справді хотілося б започаткувати власний бізнес.
– Це чудово. А що потрібно зробити насамперед? – запитала місіс Гілл.
– Скласти впорядкований план дій? – відказав юнак.
– Точно! – вигукнула місіс Гілл. – Будь-який бізнес потребує бізнес-плану, обміркованого, упорядкованого плану дій. Якщо з якоїсь причини вам доведеться позичати грошей для фінансування вашого бізнесу, перше, що попросить показати потенційний інвестор, – це детальний бізнес-план. Він захоче переконатися, що ви як слід усе обміркували, бо інвестори знають із власного досвіду: дуже малоймовірно, що бізнес стане успішним, якщо ви не дотримуватиметесь обміркованого плану дій.
Тому, якщо ви хочете створити Надзвичайне Багатство, заснувавши власне підприємство, вам слід обміркувати свої цілі, а потім запланувати, що ви робитимете і як ви це робитимете.
Пізніше того вечора юнак перечитав свої нотатки:
Четвертий секрет Надзвичайного Багатства – сила впорядкованого плану дій.
Якщо хочеш напевне досягти своїх цілей, тобі слід обміркувати стратегію, упорядкований план дій.
Завжди пам’ятай золоте правило вирішення проблем: коли ти думаєш, що вичерпав усі можливості, пам’ятай одне: ще не всі.
Якщо хочеш у чомусь досягти успіху, тобі потрібні три речі: упорядкованість… упорядкованість… і впорядкованість!
Складай план із десяти пунктів для кожної своєї цілі, перелічуючи десять можливих шляхів досягнення мети.
Перш ніж влаштуватися на роботу або започаткувати бізнес, постав собі три запитання:
Чи подобатиметься мені така робота?
Чи є в мене до неї хист?
Чи наближатиме вона мене до кар’єрних та фінансових цілей?
П’ятий секрет – сила спеціальних знань
Історія Ґлорії Браун була непересічною, але правдивою. Усього лише сім років тому її скоротили. Адміністративний службовець, вона працювала з комп’ютерами в невеличкій торговельній компанії та залишилася без роботи під час економічного занепаду. Без жодних реальних перспектив улаштуватися на роботу, вона знайшла спосіб не тільки вижити, але й започаткувати власний бізнес, який уже за перший рік приніс їй уп’ятеро більше грошей, ніж зарплатня службовця, що вона її отримувала в офісі.
Місіс Браун на вигляд було років п’ятдесят п’ять – шістдесят. Тендітна жінка, вишукано вдягнена в костюм із шотландки, що відтінював її руде волосся до плечей і великі яскраві карі очі. Але найприкметнішою для юнака стала її усмішка, така тепла й щира, що, здавалося, освітлювала її обличчя.
Юнак жадав дізнатися, як місіс Браун зуміла досягти такого успіху в, здавалося б, катастрофічних обставинах.
– Якщо ви прагнете до Надзвичайного Багатства, – пояснювала вона, – вам слід навчитися обертати на свою користь усе, що з вами трапляється.
Юнак
