до плану практичних дій з певною метою.
Тобі не обов’язково знати все самому, але потрібно розуміти, де і як дізнаватися про все, що завгодно.
Шостий секрет – сила наполегливості
Лише наступними вихідними юнакові вдалося зустрітися з шостим чоловіком зі свого списку. Стюарт Еджлі був відомим актором. Він працював на локації, їхати до якої треба було через усю країну, але повертався до міста на вихідні й, отримавши повідомлення від юнака, погодився зустрітися з ним суботнім ранком у невеличкій кав’ярні в центрі міста.
Майбутня зустріч зі знаменитістю захоплювала й трохи непокоїла юнака, але коли цей день настав, виявилося, що містер Еджлі був дуже доброзичливим і досить скромним. Узагалі, він привітав юнака як давно загубленого друга.
Хоча йому було вже під сорок, містер Еджлі здавався років на десять молодшим. Він мав вугільно-чорне волосся й величезні очі, що їх прикривали круглі окуляри в позолоченій оправі. Одягнений чоловік був у куртку-бомбер з дубленої шкіри, кремовий светр із коміром-хомутом та сині джинси.
– То ви минулого тижня зустрілися зі старим китайцем? – запитав він юнака.
– Так, – відповів той і заходився переповідати про свою зустріч зі старим.
– А я зустрів його понад дванадцять років тому. У цьому самому кафе, – сказав містер Еджлі. – І та одна-єдина зустріч із ним змінила мою кар’єру й усе життя.
– Як? – поцікавився юнак.
– Ну, саме тоді в мене був занепад у кар’єрі. Було мало роботи, тож я працював тут офіціантом, щоб звести кінці з кінцями. Одного дня сюди увійшов дрібненький старий китаєць і сів за цей самий столик, за яким ми зараз сидимо. Це була середина дня, коли відвідувачів мало. Я поцікавився, як у нього справи, і ми швидко розговорилися.
Я сказав, що я безробітний актор, і розповів йому про труднощі акторської професії – забагато людей прагнуть улаштуватися на замало робочих місць у галузі, що не має достатнього фінансування. Завжди понад дев’яносто відсотків акторів або безробітні, або підробляють деінде, щоб жити на щось між акторськими контрактами.
Тоді старий сказав: «Не можна сидіти й чекати на сприятливі обставини. Треба йти та створювати їх».
На свій захист я зауважив, що ходив на купу кастингів, але жодного не пройшов. Він відірвав погляд від своєї тарілки й сказав: «Тоді ти маєш уподібнитися до каменяра». Я перепитав, що він має на увазі, і китаєць пояснив: «Каменяр знову й знову довбає скелю, а в ній навіть тріщинки не з’являється. Але якщо він не відступає, то настає час, коли скеля розколюється. Не один удар розбиває скелю, а сукупність багатьох ударів». І додав: «Якщо хочеш розколоти скелю успіху, треба бити й бити, доки вона не розіб’ється».
«То ви вважаєте, – сказав я, – що мені треба шукати роботу, доки я не знайду її?» Він кивнув: «Авжеж. Люди, які досягають успіху, відрізняються від тих, що не досягають його, не лише хистом, а ще й наполегливістю! Успішні люди починають шлях до успіху там, де інші спиняються перед невдачею».
Потім
