style="font-size:15px;"> Не пройшовши й півдороги до вершини пагорба, юнак почав задихатися, хоча старий поруч із ним крокував і далі без жодних зусиль. Коли вони дісталися до вершини, юнак повернувся до старого.
– Отож, – сказав він, відсапуючись, – що ж це за таємниця?
– Секрети Надзвичайного Багатства, як і всі таємниці Природи, доступні кожному. Тобі треба лише ставити правильні запитання правильним людям. Ось, це тобі допоможе, – мовив старий, простягаючи юнакові аркуш паперу.
Той спішно розгорнув папірець, але, на свій подив, не побачив жодних таємниць, мудрих слів чи чарівних формул – лише перелік з десяти імен і десяти телефонних номерів. А коли він підвів очі – старий зник.
Юнак роззирнувся довкола себе, але, окрім двох людей, що вигулювали собак, не вгледів більше нікого.
– Даруйте, – сказав він, наближаючись до тих двох, що гуляли із собаками. – Ви не бачили, куди подівся старий, який ішов зі мною?
Чоловік і жінка, обоє літнього віку, перезирнулися, перш ніж відповісти.
– Я не бачив, щоб хтось із вами йшов, – відповів чоловік. – А ти, Етель?
Жінка похитала головою й мовила:
– Ні.
– Але ви напевне мали його побачити: літній китаєць у чорному спортивному костюмі, – наполягав юнак.
– Вибачте, – повторив чоловік. – Я нікого з вами не бачив.
Юнак повільно пішов парком назад тим самим шляхом. Усе це не вкладалося йому в голові. Як старий міг так швидко зникнути? І чому його не бачила та пара із собаками? Можливо, він усе це вигадав, марячи на ходу. Але, поклавши руки в кишені, молодик зрозумів: те, що старий справді йшов поряд із ним, не могло бути маренням. Існував доказ того, що він був, – папірець із десятьма іменами й десятьма номерами телефонів.
Перший секрет – сила підсвідомих переконань
Щойно діставшись додому, юнак зателефонував усім людям зі списку старого. Він вагався, набираючи перші номери, не знав, як вони сприймуть цілковитого незнайомця, що стверджує, нібито дізнався про їхнє ім’я та номер телефону від загадкового старого китайця. Але турбуватися не варто було, адже всі вони знали про того старого та про секрети Надзвичайного Багатства. Ба більше: усі, здавалося, щиро раділи, що той їм зателефонував. Він домовився зустрітися з ними всіма по черзі в найближчі тижні.
Першим у списку юнака був чоловік на ім’я Річард Епплбай. Незважаючи на велику зайнятість, містер Епплбай охоче погодився виділити час для призначеної зустрічі наступного дня о сімнадцятій годині.
Містер Епплбай мешкав у пентхаусі в одному з найбільш елітних районів міста. Щойно юнак увійшов до вітальні, його вразив дивовижний міський краєвид на заході сонця. Уся південна стіна складалася з чотирьох панельних вікон з панорамним видом на місто. Сонце, сідаючи, огорнуло міський обрій бурштиновою накидкою, і пейзаж сяяв вогнями офісних будівель та потоків машин і ліхтарів унизу.
– Дивовижний
