Ньєман.
– Учила в середніх класах як другу іноземну.
– Мабуть, ми ходили до різних шкіл. Я вчив англійську як першу іноземну, а користі з того – нуль. А що в нас із мотивом?
– Варіантів купа: гроші, заздрість, професійне суперництво. Знову-таки, ця родина важить понад десять мільярдів доларів. Після смерті батьків брат із сестрою керують групою залізною рукою.
– Хто спадкоємець?
– Поки що нічого не відомо, але, схоже, джек-пот зірве Лаура, сестра.
– Скільки їй років?
– Тридцять два.
– Її допитали?
– У неї є алібі на ніч із суботи на неділю. Вона спала з одним чуваком із компанії. Хай там як, Юрґен із Лаурою були нерозлучні. Ми скоро маємо з нею зустрітися. Тоді й побачимо.
– Хто є ще?
– Компанії-конкуренти, інші родичі, акціонери… VG – це ціла галактика, а зацікавлених у цій смерті – легіон.
Обезголовлена жертва посеред лісу, викрадені нутрощі й геніталії: почерк злочинця не особливо клеїться зі стерильним світом індустріальних конфліктів та фінансових інтересів.
– Це ще не вся екзотика, – повела далі Івана. – Панок був повернутий на садо-мазо. Їздив до спеціалізованих клубів у Штутґарт і запрошував різних профі до Фрайбурґа.
– Сумніваюся, що йому відрізали голову за те, що полюбляв, аби його ляскали по дупці. Ми з тобою знаємо це середовище. Це дитячі забавки з пісюнцями.
Він одразу ж пошкодував про цей поблажливий тон. По-перше, кожен сам вільний обирати, як удовольнити свою хіть. А головне, нащо зневажати те, у чому немає справжнього насильства? Садо-мазо – це ніби омаж, що його віддають реальній злочинності з сумішшю зачарування й захвату, яка отруює наше суспільство.
– Я не згодна, – відповіла Івана. – Юрґен міг натрапити не на ту людину. До того ж саме в такі моменти він був найбільш вразливим…
Такий сценарій, хоч і ймовірний, не давав відповіді на головне запитання: чому в лісі? Ніби підводячи їх до відповіді, з дороги відкрився краєвид Шварцвальду, гірського масиву, повністю вкритого іскристою шубкою, відтінок якої, кажуть, наближається до чорного, принаймні на великій відстані.
Цієї миті, під яскравим пообіднім сонцем, ця нескінченна гряда пагорбів, долин, синусоїд, що нагадувала море, була таки зелена. Саме в ній вони збиралися загубитися. У цьому гігантському лабіринті доріжок і стежин, захоронених під виструнченими деревами, де ховається хижак.
– Які ще версії?
– Політичне вбивство, – пробурмотіла Івана.
Ньєман одразу ж зрозумів, що цей мотив серед її фаворитів.
– Він займався політикою?
– Ні. Але був великим мисливцем, як і всі його родичі.
– І що?
– Ґаєрсберґи володіють тисячами гектарів лісу, призначеними виключно для цієї розваги. Вони викупили землі, провели законодавчі акти, заборонили сільське господарство на цій території, і все це лише для того, аби мати більший ігровий майданчик.
