зробив широкий жест Мейсон.
– Насправді – капітан Бредшоу, – докинув Квінн.
– Власне лейтенант, – уточнив Гаррі. – Я не дослужився до капітана.
Квінн виглядав розчарованим своїм протеже.
– Перший термін? – запитав Мейсон, пильно зазираючи у вічі Гаррі.
– Атож, сер.
– Я направлю вас до блоку А. Після того як помиєтесь та отримаєте свій тюремний одяг на складі, пан Геслер відведе вас до камери номер 327.
Мейсон перебіг очима планшет. Молодий офіцер стояв позаду нього, помахуючи кийком у правій руці.
– А в мене є шанс приєднатися до мого товариша? – поцікавився Квінн, коли Гаррі записали в журналі реєстрації. – Зрештою, лейтенантові Бредшоу може знадобитися ординарець?
– Ти – остання людина, котра йому потрібна! – відрубав Мейсон.
Гаррі хотів щось сказати. Аж тут кишеньковий злодій нахилився, вихопив із шкарпетки складену доларову банкноту й засунув її у горішню кишеню куртки Мейсона.
– Квінн також сидітиме в камері три-два-сім, – недбало кинув Мейсон молодшому офіцеру.
Хоча Геслер і став свідком хабара, то ніяк цього не показав.
– Ви двоє – ходіть за мною! – звелів він обом.
Квінн хутко наздогнав Гаррі, щоб Мейсон раптом не передумав.
Двоє нових в’язнів прошкували довгим цегляним коридором, аж поки Геслер не зупинився біля дверей до душової, в якій дві вузькі дерев’яні лавки були прикручені до стіни із рушниками.
– Роздягніться й мийтесь, – наказав Геслер.
Гаррі повільно знімав свій костюм, кремову сорочку із жорстким комірцем і смугасту краватку. Це все пан Джелкс порадив одягнути на судове засідання, щоб справити хороше враження. Проблема була лише в тому, що він обрав не того суддю. Квінн уже хлюпався під душем, а Гаррі все ще роззувався. Він повернув кран, і струмінь води неохоче закрапав на його лисину. Потім він підняв із підлоги шмат мила і став митися. Гаррі ступив під холодний струмінь сусіднього крана, і Квінн передав йому обмилок.
– Нагадайте мені перебалакати з начальником про пільги, – сказав Квінн, узявши вологий рушник, великий, як скатертина.
Губи Геслера зневажливо стиснулися.
– Одягайтесь і гайда за мною! – звелів він, хоча Гаррі ще не закінчив митися.
Геслер енерґійним кроком ішов коридором, а напіводягнений, іще мокрий Гаррі намагався не відставати. Вони зупинилися біля подвійних дверей із табличкою «Склад». Геслер рішуче постукав, за мить двері відчинилися, звідти виглянув втомлений життям офіцер, котрий цмулив самокрутку. Побачивши Квінна, офіцер усміхнувся.
– Не впевнений, що твоя роба вже повернулася з пральні, Квінне, – сказав він.
– Тож мені знадобиться новий комплект, пане Ньюболд? – Квінн нахилився і вийняв папірець із іншої шкарпетки, який вмить зник. – Мої потреби прості, – додав він. – Ковдра, два бавовняних простирадла, подушка,
