Метелл просив передати тобі привіт та ненав’язливо нагадати, що він все ще очікує за міськими мурами на свій тріумф, який ти обіцяв йому в обмін на голоси. Так само, як і Ліциній Лукулл. Не забувай, що за ними – сотні ветеранів, яких вони легко можуть зібрати. Якщо дійсно спалахне громадянська війна – а до цього все і йде – то вони саме ті, хто зможе увійти в місто та навести тут лад.
– Дякую тобі, Целер. Введення солдат в Рим – от вже точно саме те, що необхідно зробити, аби уникнути громадянської війни.
Це мало пролунати як саркастичне зауваження, та сарказм відскакує від сьогоденних Целерів, наче дитяча стріла від металевого щита. Авгур пішов з даху без почуття ображеної гідності. Я спитав Цицерона, чим можу допомогти.
– Напиши мені нову промову, – похмуро відповів новий консул. – І залиш мене одного.
Я зробив так, як він наказав, і спустився до низу, намагаючись не думати про ту задачу, що стояла тепер перед ним: без підготовки виступити перед шістьма сотнями сенаторів з приводу закону, який він щойно побачив, при цьому знаючи наперед, що хай би що він не сказав – це спричинить невдоволення того чи іншого угрупування в Сенаті. Цього було достатньо, аби в мене почався розлад травлення.
Будинок швидко заповнювався не лише клієнтурою Цицерона, але й тими, хто просто заходив з вулиці, аби звернутися до нього зі словами привітання. Цицерон наказав, аби на інавгурації не економили, а коли Теренція починала висловлювати занепокоєння тим, скільки все це коштує, він їй відповідав: «Заплатить Македонія». Тому кожен, хто заходив до будинку, отримував у подарунок декілька інжирів та мед. Аттік, який був провідником вершників, привів з собою великий загін людей свого стану, які підтримували Цицерона – їм усім, а також і найближчим прибічникам Цицерона в Сенаті, на чолі яких стояв Квінт, запропонували в таблініумі гаряче вино. Сервія серед них не було. Мені вдалося повідомити і Квінта, і Аттіка, що закон популярів уже оприлюднений – і що він дуже поганий.
Тим часом найняті флейтисти теж користувалися гостинністю Цицерона – так само, як барабанщики, танцюристи, представники міських дільниць та голови триб. Тут були присутні й офіційні особи, чия поява пояснювалася вступом саме на цю, консульську посаду, – це були писарі, особи, відповідальні за тлумачення знамень, переписувачі, судові чиновники та дванадцять лікторів, яких виділив Сенат для охорони консула. Не вистачало лише того, хто в цьому спектаклі мав відігравати головну роль, – і мені дедалі важче було пояснювати його відсутність, адже до цього часу вже всі встигли дізнатися про закон, та всім кортіло довідатись, що Цицерон збирається робити. Я лише відповідав, що хазяїн все ще з авгуром і скоро спуститься. Теренція, закута в свої нові коштовності, прошипіла мені, що я маю брати ситуацію в свої руки, поки будинок остаточно не розтащили. Я взяв на себе сміливість надіслати двох рабів на дах – забрати курульне крісло, і наказав їм пояснити Цицерону, що символ його влади нестимуть на чолі процесії, – це пояснення цілком відповідало дійсності.
Це
