група чоловіків, я думав, що це наймані вбивці – і тому доки досягнули Понтинських боліт, ця подорож тривалістю в цілий день уже пристойно пошарпала мені нерви. Ми зупинилися переночувати в Трес Табарні, та я так і не зміг заснути через квакання жаб, запах гнилої води та писк комарів.
Зранку ми пересіли на баржу та продовжили нашу подорож. Цицерон, який сидів на носу в кріслі, заплющив очі та підставляв своє обличчя променям весняного сонця. Після галасу сповненої мандрівниками дороги тиша, яка панувала над каналом, тиснула нам на вуха. Цицерон не працював – це на нього зовсім не було схожим. На найближчій зупинці на нас чекала сумка з офіційними паперами – та, коли я протягнув їх консулу, він від мене відмахнувся. Те саме повторилося й на його віллі в Фарміні. Декілька років тому Цицерон придбав цей затишний будиночок на узбережжі Середземного моря з широкою терасою, де він зазвичай писав або репетирував свої промови. Та протягом усього першого тижня відпочинку хазяїн лише грав з дітьми, водив їх на риболовлю та стрибав у невисоких хвилях, які розбивалися просто за невисоким муром його вілли. Оскільки я знав про всю серйозність проблем, що нависли над ним, мене дивувала його безтурботність. Тепер, звісно, я розумію, що й тоді консул не припиняв роботи – він працював так, як працюють поети, очищував голову від полови порожніх думок і чекав на натхнення.
На початку другого тижня на обід до консула прийшов Сервій Сульпіцій у супроводі Постумії. Його вілла розташовувалася через затоку – в Гаеті. Він майже не спілкувався з Цицероном після того, як консул розповів йому про зустріч з його дружиною в будинку Цезаря. Але зараз він перебував у гарному гуморі, на відміну від своєї дружини. Причини таких разючих змін стали зрозумілими перед самим обідом, коли Сервій відвів Цицерона в бік для розмови. Він щойно прибув з Риму, тому його переповнювали столичні плітки. Сервію важко було стримати свою радість.
– Цезар завів собі нову коханку. Це Сервілія, дружина Юнія Силана!
– У Цезаря нова коханка? Що ж тут нового? Це так само природньо, як і нове листя на деревах навесні.
– Та як ти не розумієш. Це не тільки покладе край тим безпідставним чуткам про нього та Постумію, але ускладнюватиме перемогу Силана у виборах консула влітку.
– Чому ти так думаєш?
– Цезар контролює великий блок голосів популярів. Навряд чи він віддаватиме їх чоловікові своєї коханки, чи не так? Тому я можу розраховувати на деякі з них. Отже, за схвалення патриціїв та за твоєї підтримки я напевно виграю.
– Ну що ж, тоді я радий привітати тебе. Для мене буде великою честю за три місяці оголосити тебе переможцем. А вже відомо, скільки буде кандидатів?
– Напевно, четверо.
– Ти, Силан, а ще хто?
– Катіліна.
– Він точно висуватиме свою кандидатуру?
– Звісно! І не сумнівайся. І Цезар уже заявив, що знов підтримуватиме його.
– А четвертий хто?
– Луцій
