хто ланцюги носив,
Він чує скрізь кайданів брязкіт.
Не попихач нікому я, ані керманич.
Покірний? Ні! А владний? Ні, тим паче!
Як не страшний собі – то вже й нікому:
А владу завжди страх бере, відомо.
Собі ж себе вождем я не призначу!
Люблю, як лісова й морська звірина,
У милий заблуд затишно поринуть,
Щоб потім знов з туману далечіні,
Себе ж таки додому приманити
Себе самим собою спокусити.
Папір пером своїм дере —
Премудрість в коментарії —
Мов справді primum scribere,
Deinde philosophari.[7]
Так! роблю я часом лід:
Підмага він харч стравляти!
Мали б ви, що споживати,
Вихваляли б ви мій лід!
Мудрість власна з А до О
Тут мені бриніла; нині ж
Чую тут я щось геть інше:
Нескінченні «Ах!» і «Ох!»[8] —
Все із раннього мого.
У ту країну небезпечна путь;
Зважай – застерігаю недарма!
Там приймуть спершу, потім розірвуть:
Бо велич є, а глузду там катма!
Бог любить нас, ми твір його!
«Створили Бога ми – де дітись!»
То заперечувать чого
Свій витвір, що його б любити!
Пізна́єш дідька по копитах.
У поті нашого чола
Чи варто хліб нам їсти?
Бо медицина довела,
Пітніти некорисно.
Сузір’я Пса хвостом метля —
Цей знак його узріймо![9]
У поті нашого чола
Вино іскристе пиймо!
Ви славите його, бо він не заздрий?
А він крізь вас – неначе ви прозорі —
Вдаль втоплює зіниці наче яструб:
Не бачить вас! Він бачить тільки зорі.
Долю заслужити —
Тільки на війні:
Щоб навік здружитись,
Пороху нюхніть!
Дружба – три в одному:
Рівність у борні,
Братство в кожній скруті,
Воля в смертні дні!
Навшпиньки радше я зіпнусь,
Аніж рачкуватиму!
В шпарку нишком піддивлюсь,
Дверей не розчахатиму!
Либонь до слави прагнеш ти?
Що інтересно:
Її трапляється знайти
Цілком
Сенека і до нього подібні (
Primum scribere, deinde philosophari – «спершу писати, потім філософствувати»; саркастично переінакшена давня сентенція Primum vivere deinde philosophari – «спершу (подбати про) життя, потім філософствувати».
Поза сумнівом – алюзія до вислову «Альфа і Омега» (перша і остання літери грецького алфавіту; пор. «від А до Я»).
Найяскравіша зірка сузір’я, Сіріус, судячи з її грецької назви, здавна асоціювалася з літньою спекою, а її латинська назва Канікула – з назвою літнього відпочинку – канікулами.
