style="font-size:15px;"> – Або ти ще, може, скажеш, – додав Вовчок, який, здавалося, розмовляв крізь сон, – що «Я дихаю, коли сплю» – це те саме, що «Я сплю, коли дихаю».
– Щодо тебе, то це те саме, – зауважив Капелюшник, і розмова увірвалася. Все товариство на час замовкло, а Аліса згадувала все, що знала про ворон та письмові столи, хоч знала вона не так уже й багато.
Першим порушив мовчанку Капелюшник.
– Яке у нас сьогодні число? – запитав він, повертаючи голову до Аліси. Він дістав з кишені годинника і занепокоєно дивився на нього, весь час струшуючи його і підносячи до вуха.
Аліса трохи подумала і відповіла:
– Четверте.
– Два дні різниці, – зітхнув Капелюшник. – Я ж тобі казав, що вершкове масло не годиться для механізму! – додав він, сердито зиркаючи на Солоного Зайця.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
